30 травня 2013 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Бридня успішно захистила дисертацію “Аналітична філософія релігії Елвіна Плантінги”, подану на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство.

Аналітична філософія релігії: тепер і в Україні

Вітаю новоспеченого кандидата наук і бажаю на честь Наталії процитувати фрагменти свого відгуку на автореферат дисертації.

***

Молоде українське релігієзнавство успадкувало від минулого етапу наївну віру в “академізм”, “історизм”, “об’єктивність”, “обгрунтованість висновків”. Коли ж наука та її ідеали стають предметом рефлексії, вся методологія релігієзнавчих досліджень, залежна від наївної науковості та сліпої віри у непохитність власних постулатів, повисає у повітрі.

Автор звертається до однієї з найбільш знакових у світі і найменш знайомих для українського релігієзнавства постатей – особистості американського філософа-кальвініста Елвіна Плантінги і його амбітного філософсько-релігійного проекту.

Автор добре знає тексти Плантінги, посилання прямі і влучні. Роботи не розбираються на цитати, а засвоюються як цілісні. Ставлення до джерел серйозне, відповідальне, обережне. Більшість використаних джерел вводяться у науковий обіг українського релігієзнавства вперше.

На відміну від більшості подібних досліджень, відкриваючих для нас нові імена, автор ставить метою значно більше: “Розкрити можливі особливості рецепції аналітичної традиції філософії релігії вітчизняним релігієзнавством” (c. 3). Відтак дисертація стає більше, ніж описом і презентацією чужого проекту, і розкриває значний теоретичний потенціал аналітичної традиції для традиції вітчизняної, служить каналом трансляції іншого досвіду, іншого типу дискурсу, іншої культури мислення.

Саме на цьому шляху можна здолати “однобокість розвитку вітчизняної галузі” (c. 12),  для якої аналітична філософія та лінгвістичний поворот чомусь автоматично виключають можливості обгрунтування “буття Бога”. Проект Плантінги показав, що “недостатність інструментарію логіки в класичних теологічних питаннях” не обов’язково веде до редукції, до скорочення зайвих метафізичних об’єктів. На подив багатьох, Плантінга зробив крок у зворотньому напряму – від суворого “обгрунтування” до щедрої “виправданості”, від неможливості обгрунтування Бога до визнання Бога необхідним елементом ноетичної структури.

Н. С. Бридня робить вірний висновок про те, що незручний Бог, непідвладний науковим вимогам, вимагає мислити не тільки про власну можливість в межах наукового розуму, але й про інші модуси науки у власному, Божественному світліо – можливості науки через можливості буття Бога: “набуваючи деонтологічного виправдання, теїзм потрапляє до складу фундаментальних основоположень ноетичної структури суб’єкта, а відтак, перестає потребувати будь-якої форми обґрунтування” (с. 13).

Аналітика проекту Елвіна Плантінги завершується нарисом авторського проекту з рецепції актуальних аналітичних концептів і відповідного переосмислення методологічних засад українського релігієзнавства у світлі даної рецепції. Почавши про інший досвід, автор збагачує свій, наш, український. Власне цей крок – рефлексія над власними основами – і робить дисертацію Н.С. Бридні не просто цікавою, але й значущою.

Теги: