Плагіат магістра богослов'я — діагноз системі духовної освіти?

8 06 2016 |
Андрій Щербина

На офіційному сайті УПЦ Київського Патріархату 23 травня 2016 року опублікована стаття викладача Рівненської духовної семінарії УПЦ-КП, магістра богослів’я, клірика Свято-Покровського собору м. Рівне протоієрея Миколая Капітули під назвою «Духовний вплив Афонської гори на розвиток українських монастирів» (див. http://www.cerkva.info/uk/publications/articles/8462-duxovnyjvplyvafonskoyigorynarozvytokukrayinskyxmonastyriv.html).
Судячи з регалій, якими підписався автор статті, остання претендує на науковість та оригінальність щодо досліджуваної теми духовно-культурних та історичних зв’язків України та Афону, особливо в контексті відзначення цьогоріч ювілею 1000-ліття давньоруського чернецтва на Афоні.

 

Водночас при наближеному знайомстві зі статтею з’являється відчуття, що подібний текст раніше друкувався іншими джерелами і за іншим авторством. І дійсно, навіть побіжний аналіз цієї статті на оригінальність за допомогою інтернет-тестування контенту виявив, що вона є типовим плагіатом, де цілими абзацами майже слово в слово використано більш давній текст статті іншого автора.

 

Ще два роки тому, 4 вересня 2014 року, у всеукраїнській газеті «День» була надрукована стаття «Роль Святої Гори в історії культури і духовності України» (див. http://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/posilati-rusiniv-shilnih-do-blagochestya-na-afon), автором якої є директор Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні Сергій Шумило.

 

На порталі «Релігія в Україні» ця стаття С. Шумила була передрукована з газети «День» у розділі «Огляд ЗМІ» 10 вересня 2014 року (див. http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/26797-posilati-rusiniv-sxilnix-do-blagochestya-na-afon-rol-svyatoyi-gori-v-istoriyi-kulturi-i-duxovnosti-ukrayini.html).

 

У своїй статті викладач Рівненської духовної семінарії, магістр богослів’я прот. Микола Капітула не просто використовує тексти та думки згаданого автора, але й фактично видає їх за власні, не подаючи у лапках як цитування з посиланням на першоджерело та автора.

 

Лише в одному місці прот. М. Капітула дає посилання на статтю С. Шумила, коли цитує постанову Помісного Собору 1621 року. Але це тільки підтверджує факт плагіату з його боку, оскільки він навіть не спробував відшукати цей відомий історичний документ у першоджерелах, а просто запозичив його зі згаданої статті. В усіх інших місцях, де майже слово в слово він повторює думки, констатацію та висновки дослідника історії Афону С. Шумила, о. Миколай жодним словом не згадує, що вони взяті ним з чужої публікації.

 

Оскільки стаття викладача РДС є певним віддзеркаленням рівня освіти у багатьох духовних навчальних закладах, до того ж претендує на науковість та оригінальність (дана навіть бібліографія), пропонуємо читачам самим порівняти обидва тексти за 2016 та 2014 роки:

 

Стаття на офіційному сайті УПЦ-КП викладача РДС, магістра богослів’я прот. Миколая Капітули від 23.05.2016 р.:

Стаття у всеукраїнській газеті «День» директора Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні Сергія Шумило від 04.09.2014 р.:

в 2016 р. минає тисяча років від першої писемної згадки про існування й діяльність на Святій Горі Афон першого давньоруського монастиря, через який здійснювалися духовні та культурні взаємозв’язки між Київською Руссю та осередком православного чернецтва й духовності на Афоні.

2016 року минає тисяча років від першої писемної згадки про існування й діяльність на Святій Горі Афон (Греція) першого давньоруського монастиря, через який здійснювалися духовні та культурні взаємозв’язки між Київською Руссю та осередком православного чернецтва й духовності на Афоні. 

Афон та його спадщина упродовж багатьох століть відігравали особливо важливу роль у розвитку вітчизняної духовності й культури як в епоху Київської Русі, так і за часів національно-визвольної боротьби українського народу в XVII ст. та в пізніші часи, вплинувши на самобутність і неповторність національних релігійних традицій в Україні.

 

Афон та його спадщина упродовж багатьох століть відігравали винятково важливу роль у розвитку вітчизняної духовності й культури як в епоху Київської Русі, так і за часів національно-визвольної боротьби українського народу в XVII ст. та в пізніші часи, вплинувши на самобутність і неповторність національних релігійних традицій в Україні.

Перший руський монастир на горі Афон був освячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці і носив назву «Обитель теслі» або «Древоділ»

першим давньоруським монастирем на Афоні була обитель Успіння Богородиці (Панагія Ксирургу, або «Древоділ»). 

Під впливом Афону Києво-Печерський монастир, близько 1000 років тому став свого роду «розсадником» і центром чернецтва, духовності, книжності, культури і просвітництва.

Особливо важливим було становлення під впливом Афону Києво-Печерського монастиря, який був найславетнішим осередком чернецтва, духовності, книжності, культури і просвіти по всій Русі.

У період монгольського нашестя зв'язок з Афоном для руських ченців… був вкрай ускладнений, але не перерваний… У цей час видатним афонітом, який зробив вагомий внесок в розвиток вітчизняної духовності і культури, був святитель Кипріан (Цамблак) (1375—1406 рр.) митрополит Київський і всієї Русі. За часів його святительства на Русь привозиться з Афону багато книг, здійснюються переклади святоотцівських творів... Під впливом Афону на Русі починається період «ісихастського відродження», що глибоко відбився на формуванні самобутньої і глибоко духовної культури Русі.

 

Після спустошення Київської Русі монголо-татарськими ордами зв’язки з Афоном хоч і ослабли, але остаточно ніколи не припинялися. Так, у XIV — XV стст. видатним афонітом, котрий здійснив вагомий внесок у розвиток української духовності і культури, був митрополит Київський св. Кипріан (Цамблак), роки життя: 1375 — 1406. За його митрополитства на Русь привозить з Афону багато книг, здійснюють переклади богослужебної літератури тощо. Таким чином, на Русі розпочинається період «ісихастського відродження», яке суттєво позначилося на формуванні самобутньої та глибоко духовної культури Русі.

Мав Афон важливе значення і в справі збереження Православ'я на Україні, в період сумнозвісної Брестської унії. Серед українських подвижників того часу, що трудилися на Святій Горі, найбільш відомі старці Іван Вишенський, преподобний Іов Княгинецький (Манявський), блаженний Кипріан острожанин, Ісаакій Борискевич, Афанасій Межигірський, Іоасаф Густинський, Йосиф Коріятович-Курцевич, Ісая Копинський, Григорій Голубенко, Самуїл Бокачич і багато інших. Вплив Афону на боротьбу проти унії і православне відродження на Україні був настільки великим, що на Київському Помісному Соборі 1621 р в спеціальній постанові, відомому під назвою «советованія про благочестя», пропонувалося: «Посилати…»

Важливу роль Афон та його подвижники відіграли в духовно-культурному відродженні в Україні в XVII ст… Найвидатнішим з українських афонітів того часу був старець Іоанн Вишенський, а також однодумні з ним Іов Княгиницький, блаженний Кіпріан, Ісаакій Борискевич, св. Іов Залізо (Почаївський), Афанасій Межигірський, Іоасаф Густинський, Ісайя Копинський, Іосиф Коріятович-Курцевич і багато інших… Вплив Афону на духовно-культурне відродження в Україні був такий значний, що на Київському помісному соборі 1621 р. у спеціальній постанові, відомій під назвою «Совітування про благочестя», пропонувалося «посилати …».

Українське запорізьке козацтво в цей час теж підтримувало тісні зв'язки з Афоном, запрошувало звідти досвідчених наставників і старців, робило щедрі пожертви на монастирі Святої Гори, здійснювало паломництва, а нерідко чимало козаків і самі приймали на Афоні чернечий постриг і подвизаласись в обителях Афону...

Не зникла ця традиція і після розгрому російськими військами Запорізької Січі 1775 р.

Так козаки із Задунайської Січі й із Кубані за старою козацькою традицією продовжували опікуватись монастирями Афону, а особливо українським козацьким Свято-Іллінським скитом (останні ченці-українці в цьому афонському козацькому скиті перебували до 1992 року, коли замість українців до нього заселилися греки і з того часу він став грецьким монастирем). Як писав ще в середині ХХ ст. про цей козацький скит на Афоні Іван Огієнко: «Це справді український закуток на Афоні, ніби чудом перенесений сюди з України» [23]. Заснований він був вихідцем із сім’ї українських козацьких священиків святим Паїсієм Величковським (1722 — 1794), котрий на Святій Горі заснував власну ісихастську школу, яка отримала назву «паїсіанство» та якій належала честь нового відродження й поширення афонського ісихазму і старчества в Україні, Молдавії, Румунії, Білорусі та Росії в ХІХ ст. 

 

Українське козацтво також підтримувало тісні зв’язки з Афоном, запрошувало звідти досвідчених наставників і старців, робило щедрі пожертвування на монастирі Афону, здійснювало паломництва на Афон, а нерідко чимало козаків і самі приймали на Афоні чернечі постриги й подвизалися в монастирях Афону.

Не зникла ця традиція і після розгрому російськими військами Запорізької Січі 1775 р.

Так козаки із Задунайської Січі й із Кубані за старою козацькою традицією продовжували опікуватись монастирями Афону, а особливо українським козацьким Свято-Іллінським скитом (останні ченці-українці в цьому афонському козацькому скиті перебували до 1992 року, коли замість українців до нього заселилися греки і з того часу він став грецьким монастирем). Як писав ще в середині ХХ ст. про цей козацький скит на Афоні Іван Огієнко: «Це справді український закуток на Афоні, ніби чудом перенесений сюди з України». Заснований він був вихідцем із сім’ї українських козацьких священиків святим Паїсієм Величковським (1722 — 1794), котрий на Святій Горі заснував власну ісихастську школу, яка отримала назву «паїсіанство» та якій належала честь нового відродження й поширення афонського ісихазму і старчества в Україні, Молдавії, Румунії, Білорусі та Росії в ХІХ ст.

 

Як бачимо Свята Гора Афон протягом багатьох століть відіграє особливо важливу роль у розвитку вітчизняної духовності і культури, як в епоху Київської Русі, так і в наступні часи.

Незважаючи на всі труднощі, які нині переживає наша держава у період новітньої історії свого існування ми не повинні забувати славної і водночас трагічної історії України і Української Церкви в житті котрих важливу роль відігравав Афон.

Афонська спадщина по праву є однією з важливих складових української національної духовної культури і традиції, хоч і невиправдано забутою нині, тому дуже важливо, щоб в теперішній час становлення Помісної Православної Церкви ми пам’ятали про той духовний зв'язок, який вже ціле тисячоліття єднає нашу рідну землю зі Святою Горою. Нам слід зрозуміти що справжнє відродження України можливе лише через навернення до власної духовної спадщини та першоджерел, де Свята Гора Афон завжди займала одне з особливих місць.

 

Афон та його спадщина упродовж багатьох століть відігравали винятково важливу роль у розвитку вітчизняної духовності й культури як в епоху Київської Русі, так і за часів…

Разом із тим вплив Святої Гори Афон, її традицій та її послідовників на духовно-культурні процеси в історії Русі-України відігравали дуже важливе значення. А сама афонська спадщина, безперечно, — одна з важливих складових української національної духовної культури і традиції, хоч про неї й небагато згадується нині…

Попри всі труднощі, які нині переживає Україна, ця річниця заслуговує на те, щоби бути відзначеною на загальнонаціональному рівні. Адже справжнє відродження країни можливе лише через навернення до власної духовної спадщини та першоджерел, де Свята Гора Афон завжди займала одне з чільних місць

У науковому світі плагіат вважається серйозним злочином, що посягає на авторське право. Не будемо пояснювати, що такими речами ганьбиться як навчальний заклад, котрий представляє плагіатчик, так і Церква, від імені якої він виступає.

 

Історик Сергій Шумило, до якого звернувся за коментарем автор цих рядків, з жалем підтвердив, що для нього це не новина, адже факти плагіату у вітчизняній богословській освіті трапляються часто, а даний випадок у черговий раз засвідчує існуючі проблеми у цій сфері та потребу їх лікування.

 

Андрій Щербина

Теги:
1966







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Останні коментарі
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант