Конференція відбувалася в корпусі Aula Magna, в якому з лекціями виступають лауреати Нобелівської премії. Її співорганізаторами виступили професор Кнут Якобсен (факультет археології, історії, культурології і релігії Берґенського університету) і доктор Фердінандо Сарделла (факультет етнології, історії релігій і гендерних досліджень Стокгольмського університету). Конференція була підтримана Шведською науково-дослідною радою (Vetenskapsrådet) і факультетом етнології, історії релігій і гендерних досліджень Стокгольмського університету. В роботі наукового заходу взяли участь дослідники з 22 країн різних частин Європи, а також США. 

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

Учасники конференції на університетському подвір’ї

Спеціально для конференції її організатори зробили окрему сторінку на сайті факультету етнології, історії релігій і гендерних досліджень Стокгольмського університету, на якій розмістили обґрунтування-вступ, програму, анотації доповідей учасників та анонс заходу.

Обґрунтовуючи необхідність проведення конференції «Індуїзм в Європі», організатори у вступі звернули увагу на кілька вагомих фактів як світового, так і європейського рівня щодо значення індуїзму. Зокрема, вони наголосили на тому, що індуїзм є третьою релігією у світі за кількістю послідовників, а індійська діаспора в Європі налічує понад 2 мільйони осіб, що робить її однією з найбільших європейських релігійних меншин. У цей же час індуїзм в Європі залишається розділеним етнічними, мовними і культурними кордонами, а політичне представництво індусів в європейських країнах вкрай слабке. Нещодавнє заснування Індуїстського форуму в Європі покликане сприяти не тільки співробітництву, а і виробленню індуїстської ідентичності серед громад діаспори в країнах Євросоюзу та інших країн Європи, їхнього визнання в якості повноправних членів демократичних і плюралістичних суспільств. Тому і науковці не мають залишатися осторонь процесів, пов’язаних з індуїзмом, потужним релігійним феноменом у сучасній Європі. Не можна не зважати і на зростання фінансових, політичних і культурних зв’язків між європейськими країнами та Індією.

Тематично роботу конференції було вирішено зосередити у двох напрямках. Перший із них покликаний висвітлити історію індології та контактів Європи з Індією, вплив індуїстських текстів на видатних європейських інтелектуалів, тоді як другий, більш представницький, представити специфіку індуїстських громад і течій в житті країн сучасної Європи. Дослідження індійської діаспори та її історії в європейських країнах, могли б бути присутніми в обох напрямках.

Власне, у більшості доповідей висвітлювались ті чи інші синхронні або/і діахронні аспекти індійської діаспори в різних країнах Європи. Усі доповіді були представлені у вигляді презентацій і містили не тільки текстуально змістовний, а і багатий ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, фото і навіть відео та аудіо). Усі доповіді були об’єднані по дві або три і представлені дев’ятьма сесіями. По завершенні кожної сесії слово надавалось окремому респонденту, який критично підсумовував почуте. Після чого доповідач мав можливість, у разі потреби, відповісти. І вже потім ставилися питання від інших учасників. У середньому на зачитування однієї доповіді відводилось до 25 хвилин.

Науковий захід, який би прагнув дослідити індуїзм в усій Європі, відбувався вперше, а тому природньо, що жодна з доповідей не охопила специфіку індуїзму на усьому континенті. Не дивлячись на те, що назви деяких з них на цій всеохопності наголошували (наприклад, «Індуїзм і публічний простір в Європі», Джон Завос, Манчестерський університет; «Свамінараян індуїзм в Європі», Раймонд Вільямс, Вабаш коледж, США та Тушар Шах, Кембриджський університет; «Храмовий індуїзм в Європі», Анетт Вільке, Мюнстерський університет; «Йоґа в Європі», Сюзанна Ньюкомб, Лондонський відкритий університет; «Аюрведа в Європі», Майя Варрієр, Вінчестерський університет). Доповіді, які у своїй назві претендували на всеохопність, висвітлювали тільки частково західноєвропейську специфіку. Якщо казати про регіон Східної Європи, то матеріал цих країн для більшості західноєвропейських дослідників майже невідомий. Індуїзм в Іспанії, Португалії, Італії, більшість країн Балканського півострову фактично на конференції залишилися поза увагою. Водночас саме завдяки проведенню конференції учасники змогли не тільки поглибити специфіку свого об’єкта дослідження, а і заповнити дослідницькі лакуни. За великим рахунком, саме виголошені доповіді сукупно відобразили заявлену тему наукового заходу.

Доповідей, які розглядали індуїзм в окремих європейських країнах, була переважна більшість. Вони охоплювали європейський континент від Великої Британії і Франції до країн Балтії, України і Білорусі, від Швеції і Данії до Румунії, Болгарії і Греції. Був доповідач із Росії і навіть з Туреччини.

Деякі доповідачі зосередились винятково на індологічних аспектах (наприклад, «Дослідження санскриту в Німеччині, 1800-2015», Вішва Адлурі1, Хантер коледж, Нью Йорк).

Ми у своїй доповіді «Індуїзм в Україні: загальний огляд і Міжнародна релігієзнавча школа “Вайшнавська традиція крізь віки”» спробували стисло представити як історію релігійних контактів представників індійської діаспори з Україною, огляд індуїстських течій в сучасному вітчизняному релігійному житті, так і повідомити про новий міждисциплінарний науко-освітній проект, який об’єднав представників не тільки однієї з течій індуїзму (ISKCON), а й академічних кіл. Такий підхід, який би поєднував зовнішнє відсторонене дослідницьке спостереження із взаємодією з носіями традиції, на конференції був поодиноким.

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

Доповідь Є. Смицького (ліворуч) та Ю. Завгороднього (праворуч)

Робота конференції підтвердила слушність висхідної тези її організаторів і водночас скорегувала. Так, не залишилось жодних сумнівів щодо помітної присутності різних індуїстських течій (вайшнавських, шиваїстських, тантричних), як і різних шкіл і напрямків йоґи, аюрведи, джйотиш тощо в більшості європейських країн. Серед найактивніших зі збереження власної релігійної ідентичності виявились емігранти зі штатів Тамілнаду і Ґуджарат. У той же час не скрізь представники індійської діаспори відіграють таку активну або помітну роль як, наприклад, у Великій Британії, Франції. Скажімо, у країнах Балтії і Східної Європи тон індуїстському життю задають не емігранти з Індії, а представники корінних народів. Цілком імовірно, що в останньому випадку вказана специфіка пояснюється, зокрема, нечисельними індійськими спільнотами, які ще тільки знаходяться у процесі інституалізації. Окрема увага у доповідях приділялась наявному зв’язку між розвитком індуїзму та його підтримкою владними інституціями або їхніми представниками. Так, на думку доповідачів, найвищий розвиток санскритології у Німеччині припадає на часи Другого рейху (1871–1918) і значною мірою пояснюється імперською підтримкою, у той час як поширенню йоґи у соціалістичній Болгарії істотно сприяла Людмила Живкова (1942–1981), донька Генерального секретаря ЦК Компартії Болгарії та Голови Державної ради Болгарії Тодора Живкова (1911–1998), яка очолювала Болгарський комітет культури.

Якщо казати про найпомітніші загальноєвропейські індуїстські спрямування, то у першу чергу слід назвати ISKCON (The International Society for Krishna Consciousness) і чисельні центри різноманітних напрямків і шкіл йоґи.

Не могло обійтись на конференції без появи дискусійних і відкритих питань. Так, не всі індійські емігранти і представники (не індійського походження) індуїстських громад вважають індуїзм і чільні його складові релігією. Як власне, може заперечуватись сама назва «індуїзм».

За результатами роботи конференції ухвалене спільне рішення підготувати статті до окремого видання з робочою назвою «Індуїзм в Європі», яким зацікавилось відоме нідерландське видавництво Вrill.

Поза сумнівом, наукова конференція пройшла надзвичайно вдало і стала потужним поштовхом для подальших досліджень присутніх на ній учених. Висловлюємо щиру подяку організаторам конференції в особі професора Кнута Якобсена і доктора Фердінанда Сарделли за блискуче проведений захід.

Наше перебування у Стокгольмі не обмежилось участю в роботі конференції. Затримавшись ще на кілька днів, ми здійснили прощу до знакових для ISKCON місць. Насамперед, взяли участь у недільній службі вайшнавського храму Нітай Ґаурасундара на Фрідхемсплані та вуличному кіртані на чолі з настоятелем храму Тапасом прабгу2.

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

Після вуличного кіртану у Стокгольмі (індійські випадкові учасники, Тапас прабгу по центру, Ю. Завгородній, Є. Смицький).

Також ми відвідали вайшнавську ферму Алмвік (Almvik) і Кошнес (Korsnäs) в околицях Стокгольма.

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

Панча-таттва вівтар вайшнавського храму в Алмвіку

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

Храмовий комплекс, видавничий центр BBT у Кошнесі

Вайшнавське поселення в Алмвіку розташоване на березі мальовничого озера та включає 100 га споконвічного лісу і 20 га сільськогосподарських угідь. У ньому мешкає 16 вайшнавських родин, які виховують 25 дітей, а також один з ініціюючих учителів Сміта Крішна свамі. Кошнес відомий тим, що у 1973 році це помістя відвідав засновник ISKCON Шрила Прабгупада. Незабаром воно було викуплене товариством. Пізніше в Кошнесі почав працювати видавничий центр BBT (Bhaktibedanta Book Trust), покликаний перекладати твори Шрили Прабгупади різними мовами світу. Тривалий час у Кошнесі була резиденція Гарикеші, відомого учня Шрили Прабгупади, який проповідував у країнах Східної Європи та у Росії. Серед цікавого і несподіваного, зокрема, зустріли книжки ISKCON в перекладі арабською мовою і «Бгаґават-ґіту як вона є» надзвичайно великого подарункового формату.

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

Книжки ISKCON у перекладі арабською мовою.

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

«Бгаґават-ґіта як вона є» нестандартного формату

Last but not least. Також висловлюємо щиру вдячність настоятелю храму Тапасу прабгу за підтримку нашого перебування у Стокгольмі і за його гостинність.

Наприкінці зауважимо, що кожен день перебування в Стокгольмі позначався тими чи іншими значущими збігами.

Юрій Завгородній (Київ), Євген Смицький (Дніпро)


1 Доповідь була зачитана його учнем, Джойдипом Баґчі.

2 Ознайомитись докладніше з діяльністю і проблемами храму можна за посиланням: https://www.svt.se/nyheter/lokalt/stockholm/stockholms-enda-hindutempel-kan-forsvinna

Теги: