Редакція «Релігії в Україні» отримала лист вірянина УГКЦ з Києва, який висловлює думку з приводу конфлікту навколо будівництва греко-католицького собору в Одесі. Як ми повідомляли на початку вересня, Одеська єпархія УПЦ Московського патріархату виступила з заявою, в якій назвала будівництво собору УГКЦ «спробою проведення агресивної експансії уніатства».

Як не парадоксально це звучить, але конфлікт із будівництвом церкви для українських греко-католиків в Одесі, а точніше, фактична заборона його будівництва, свідчить про серйозні проблеми… в українському православ’ї.

Та все по порядку. Не секрет, що громада УГКЦ в Одесі вже вісімнадцять років поспіль домагається виділення земельної ділянки для будівництва храму. І тільки у червні минулого року на підставі рішення виконкому Одеської міської ради було розроблене містобудівне обґрунтування для його розміщення. Документ пройшов погодження усіма відповідними органами місцевої влади: від природоохоронних та санітарно-епідеміологічних – до тих, що опікуються архітектурою та охороною культурної спадщини. Врешті, уже в цьому році Одеська обласна державна адміністрація надала позитивний експертний висновок: «зелене світло» для будівництву храму, фактично, було увімкнене.

Однак все кардинально змінилося після того, як у ситуацію втрутилися вірні УПЦ, що знаходиться під юрисдикцією Московського патріархату, які чомусь вважають, що для храму УГКЦ немає місця в Одесі. Несподівано місцева влада висунула вимогу провести громадські слухання щодо місця розташування храму УГКЦ, яке було призначене на 4 вересня. Та вже на цей час, не без допомоги політичних і релігійних чинників, які, м’яко кажучи, не симпатизують греко-католикам, у місті витворилася атмосфера, що не сприяла позивному вирішенню проблеми. Саме тому на прохання Одесько-Кримського Екзархату Української Греко-Католицької Церкви воно було скасовано та перенесено на невизначений термін.

А вже після візиту до Одеси патріарха Московського і всієї Русі Кирила на сайті Одеської єпархії УПЦ було опубліковано офіційну заяву, у якій зазначається, що «передбачуване будівництво в Одесі на території Прохорівського скверу собору Української Греко-Католицької Церкви є спробою здійснення агресивної експансії уніатів в Одеському регіоні».

«В Одесі, переважна більшість жителів якої є віруючими Української Православної Церкви, проживає така мала кількість греко-католиків, що немає жодної необхідності в будівництві не лише собору, але навіть і молитовного будинку для уніатів», - заявив митрополит Одеський та Ізмаїльський УПЦ Агафангел (Савін).

На думку Одеської єпархії УПЦ, будівництво собору УГКЦ у православній Одесі викличе обурення і протест з боку духовенства і православних віруючих Одещини, «створить в нашому мирному місті ситуацію міжрелігійного конфлікту, не сприятиме зміцненню миру і суспільної згоди в Одеському регіоні. Як підсумок, у заяві наголошується, що митрополит та духовенство Одеської єпархії УПЦ вважають недоцільними і вкрай небезпечними зведення культового об'єкту «уніатів в столиці нашого краю».

На перший погляд, може видатися, що у даному випадку маємо справу із сильною позицією УПЦ, яка, натхнена візитом Московського патріарха Кирила, вирішила «поставити на місце уніатів», які посміли домагатися будівництва храму у «православній Одесі».

Проте все якраз навпаки: УПЦ в Одесі виявила свою слабкість передусім як духовна інституція. У цьому легко переконатися.

Річ у тім, що будівництво храму УГКЦ в Одесі – лише черговий етап на шляху відродження та утвердження церкви на півдні України. Лише в Одесі налічується десять тисяч греко-католиків. Чисельні громади УГКЦ успішно діють в Іллічівському, Роздільнянському, Березовському та інших районах області. Загалом в Одеській області близько 20 парафій УГКЦ.

Щонеділі богослужіння у каплиці, яка поставлена на вул. Гіманазійній в Одесі, відвідує близько чотириста осіб. Приходило б і більше, але ніде розміститися.

Церква здійснює соціальне служіння для хворих на ВІЛ-СНІД, опікується школою соціальної реабілітації на Фонтанці, заснувала «Морський апостолят». В Одесі нещодавно засідав Постійний Синод УГКЦ. Без сумніву, папа Римський Бенедикт XVI та верховний архієпископ УГКЦ кардинал Любомир Гузар стали духовними авторитетами для багатьох українців Одеси і півдня України.

На цьому тлі заяви митрополита Агафангела про недопущення будівництва храму УГКЦ в Одесі можуть свідчити лише про одне: пастирську неспроможність самої Одеської єпархії УПЦ.

Православним ієрархам УПЦ також варто замислитися над деякою статистикою, що її у липні оприлюднила Одеська філія Інституту Горшеніна. Так, більшість одеситів (63%) вважають, що в Україні у православних не повинно бути ніяких переваг перед атеїстами і людьми інших віросповідань. Протилежної точки зору дотримуються 32,9%. Не змогли відповісти на це питання 4,1%.

Крім того, більшість опитаних городян (58%) позитивно поставилися б до візиту в Україну глави Католицької Церкви папи Бенедикта XVI. Негативну реакцію такий візит викликав би у 23,2% респондентів. Байдужі до ймовірності відвідування України Римським папою - 14,1% опитаних одеситів. Не змогли відповісти на це питання 4,7%. Отже, якщо існують підстави говорити про «православну Одещину», то це аж ніяк не означає, що Одещина – монополія УПЦ Московського патріархату.

Принагідно, цілком доречно навести одну паралель. Ще перебуваючи у Львові, який не безпідставно вважається найбільшим духовним центром УГКЦ, блаженніший Любомир неодноразово офіційно звертався до обласної та міської влади з проханням надати Православній Церкві землю для будівництва нового храму. Ось такими є дві сторони однієї медалі.

Суспільний резонанс навколо будівництва греко-католицької церкви в Одесі спонукав до закликів втрутитися у ситуацію провідним політичним силам. Не думаю, що це варто робити, оскільки в українських реаліях це може тільки загострити конфлікт. Натомість своє вагоме слово мала б сказати Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, яка, зокрема, покликана «координувати міжконфесійний діалог як в Україні, так і поза її межами», та «сприяти міжконфесійному взаємопорозумінню та злагоді».

Одеський прецедент не повинен перетворитися на рецидив, бо тоді про міжконфесійний мир в Україні доведеться забути.

Богдан Червак, парафіянин церкви святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі, Київ