Викладання предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах: стан і тенденції

26 12 2016 |
Юрій Решетніков, к.філос.н.

Впровадження викладання предметів духовно-морального спрямування («Основи християнської етики», «Християнська етика», «Основи православної культури» тощо) почалося в Україні з початку 90-х років минулого століття і за рішенням органів місцевого самоврядування набуло масового характеру у низці областей (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, трохи пізніше Рівненська та деякі інші). З кінця 1990-х років церковна спільнота та батьківська громадськість почали ставити питання щодо доцільності забезпечення впровадження такого викладання на національному рівні.

На виконання доручення Президента України від 8 липня 2005 р. № 1- 1/657 щодо подолання морально-духовної кризи суспільства Міністерством освіти і науки України 26 липня 2005 р. було видано наказ № 437 «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства», згідно з яким (1) було затверджено склад спеціальної комісії для розроблення змісту факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства; (2) батькам надано право вибору вивчення дітьми, починаючи з 2005/2006 навчального року, предмета етика у 5-6 класах або факультативних курсів морально–етичної проблематики, що апробуються в регіонах, за умови кадрового та навчально–методичного забезпечення з відповідним грифом міністерства; (3) Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, інститутам післядипломної педагогічної освіти, керівникам навчальних закладів доручено організувати проведення роз’яснювальної роботи серед батьків та педагогічних працівників щодо права та порядку вибору вивчення курсів морально-етичної проблематики або поєднання їх вивчення; (4) розпочато проведення науково-методичної експертизи навчальних програм, навчальних та методичних посібників з морально-етичних курсів з метою надання їм відповідного грифа міністерства; (5) розпочато підготовку та перепідготовку відповідних педагогічних кадрів [7]. Зазначений наказ створив умови для впровадження викладання курсів духовно-морального спрямування на загальнонаціональному рівні.


У розвиток положень даного наказу Міністерством освіти і науки України на адресу Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також інститутів післядипломної педагогічної освіти 18 серпня 2005 р. було направлено лист № 1/9-436 «Про вивчення етики у 2005/2006 навчальному році», яким визначено підходи щодо викладання предметів духовно-морального спрямування на факультативних засадах. Зокрема було передбачено, що факультативні заняття – це додаткові заняття, що організовуються для розширення та поглиблення знань з певної галузі, відповідно до інтересів школярів та бажання батьків. При цьому батьками на ім’я директора загальноосвітнього навчального закладу пишеться заява щодо вибору факультативного курсу. Мінімальна наповнюваність груп при проведенні факультативних занять та курсів за вибором у загальноосвітніх навчальних закладах міської місцевості становить 8 учнів, сільської місцевості – 4 учні (Наказ МОН № 128 від 20.02.2002). Групи комплектуються з одного або паралельних класів. Факультативні курси, як правило, короткотривалі і розраховані на 30 - 35 годин на рік. Рівень навчальних досягнень учнів з факультативних курсів морально-етичної проблематики не оцінюється. Навчальні програми та посібники факультативних курсів погоджуються відповідною науково – методичною комісією Міністерства освіти і науки України, у даному випадку – комісією з етики [4].


Крім того вказаним листом було визначено, що викладати предмет „Етика” та факультативні курси морально – етичного спрямування можуть вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, які мають документ про проходження відповідної курсової підготовки на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти.


Результатом роботи комісії для розроблення змісту факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства, створеної відповідно до вищезазначеного наказу Міністерства освіти і науки України № 437 від 26 липня 2005 р., стала підготовка Концептуальних засад вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування, які 29 червня 2006 р. були затверджені рішенням колегії МОН України (протокол № 8/1-2) [3]. Концептуальні засади спираються на зазначені вище документи Міністерства і визначають засади викладання означених предметів у 5-6 класах на загальнонаціональному рівні. Їх викладання здійснюється в обсязі годин, передбачених для вивчення в 5-6-х класах предмета «Етика». За наявності бажання батьків, учнів, кадрового забезпечення і методичної бази предмети духовно-морального спрямування, відповідно до Концептуальних засад, можуть вивчатися і в інших класах за рахунок годин варіативної складової навчальних планів.


Починаючи з 2010 року, Міністерством освіти і науки України було затверджено навчальні програми «Основи християнської етики», «Біблійна історія та християнська етика» для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів [10, 11], а також навчальну програму «Християнська етика в українській культурі» [6], які нині мають найбільше поширення у школах України незалежно від регіональної належності. У цьому контексті відзначимо презентацію у вересні 2016 р. посібника для 5 класу за програмою «Християнська етика в українській культурі», яка до того була представлена навчально-методичними комплектами лише для 1-4 класів, а також продовження роботи над посібниками для старших класів за цією програмою.


Крім того, у навчальних закладах впроваджуються й інші відповідні програми, що пройшли передбачену процедуру схвалення з боку Міністерства освіти і науки і мають переважно регіональне поширення. Так, можна відзначити урізноманітнення програм викладання предметів духовно-морального спрямування у 2015/2016 навчальному році, порівняно з попереднім періодом, у Миколаївській, Рівненській та Чернігівській областях.


Крім навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів Міністерством рекомендовано для використання у дошкільних навчальних закладах навчальну програму «Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях» (№ 1/11-19157 від 29.12.2015) [2].


Важливим є те, що практично усі ці програми є продуктом діяльності робочих груп, до складу яких входили представники різних церков. Таким чином вказані програми не лише не викликають зауважень щодо конфесійної заангажованості, але й сприяють вихованню міжконфесійної толерантності, сприяючи забезпеченню суспільної злагоди. Зазначеному, зокрема, сприяє й їхнє обговорення з боку Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки України, до складу якої входять представники православних, католицьких і протестантських церков, а також іудейського та мусульманського релігійних об’єднань. Вказана Громадська рада була утворена у жовтні 2008 р. з метою сприяння всебічному забезпеченню свободи совісті та подальшої гармонізації державно-конфесійних відносин в галузі освіти, підтримання постійного діалогу із Церквами та релігійними організаціями, більш ефективного використання їхнього потенціалу у виховному процесі [8]. При цьому питання сприяння викладання предметів духовно-морального спрямування посідають одне з чільних місць у діяльності Громадської ради.


Водночас вищезазначені Концептуальні засади передбачають можливість викладання предметів духовно-морального спрямування не лише на засадах християнських цінностей, але й таких, що базуються на інших релігійних цінностях, таким чином забезпечуючи умови для реалізації послідовниками відповідних релігійних спільнот права на виховання своїх дітей відповідно до власних релігійних переконань. Як практична реалізація цього, викладання «Основ мусульманської етики» здійснювалось у кримськотатарських школах Автономної Республіки Крим, в іудейських навчальних закладах здійснюється виховання на відповідних засадах. За наявною інформацією, нині навчальна програма виховання на засадах мусульманської етики розробляється фахівцями Духовного управління мусульман України.


Крім викладання на факультативних засадах, предмети духовно-морального спрямування, починаючи з 2014 р., можуть викладатися за рахунок інваріантної складової у загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою і вивченням етики чи курсів духовно-морального спрямування відповідно до додатку 13 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. № 409 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня» (із змінами, внесеними згідно із наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2014 р.№ 664) [9].


Таким чином, нині викладання предметів духовно-морального спрямування може здійснюватися відповідно до 3 наявних можливостей:


1) згідно із рішеннями обласних рад або інших органів місцевого самоврядування на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. У цьому випадку таке викладання може здійснюватися як у якості загальнообов’язкового, так і факультативного;


2) як факультативне викладання відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 липня 2005 р. № 437 «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства» та Концептуальних засад вивчення предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах;


3) викладання за рахунок інваріантної складової у загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою і вивченням етики чи курсів духовно-морального спрямування.


Крім того, ще однією наявною можливістю для викладання предметів духовно-морального спрямування є використання відповідного матеріалу у позакласній роботі, а також у форматі позашкільної освіти.


Проведений аналіз засвідчує позитивний вплив на ситуацію з викладанням предметів духовно-морального спрямування у конкретних адміністративно-територіальних одиницях і налелених пунктах рішень відповідних органів місцевого самоврядування щодо забезпечення такого викладання. Зазначене стосується не лише вищеназваних областей Західного регіону України, але й Волинської, Запорізької та Харківської областей, а також деяких міст. Видається очевидним, що зазначений досвід вартий поширення і в інших регіонах України, зокрема у контексті децентралізації та реформи системи освіти [Див., наприклад: 13, 14, 15].


Разом з тим проведений аналіз також засвідчує, що викладання предметів духовно-морального спрямування переважно здійснюється факультативно за рахунок годин варіативної складової. Водночас зазначений додаток 13 має дуже незначне використання, зокрема, як видається, через передбачений ним доволі складний механізм запровадження викладання курсів духовно-морального спрямування, що ставить питання про необхідність перегляду такого порядку з метою забезпечення більш широкого охоплення дітей вихованням на засадах духовно-моральних цінностей.


Упродовж останніх десяти років питання викладання предметів духовно-морального виховання, забезпечення належного виховання підростаючого покоління залишаються у центрі уваги керівництва Держави. Наочним свідченням цього є підписання 2015 року Президентом України Указу «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки», яким затверджено відповідну Стратегію, в якій уперше на рівні указів Президента України впровадження навчальних дисциплін духовно-морального спрямування визначено  основою формування особистості та підґрунтям для національно-патріотичного виховання [16].


Констатуючи, що брак духовності і моральності у суспільстві однією з актуальних для України проблем, Стратегія визначає духовно-моральне виховання є однією з основних складових національно-патріотичного виховання, а збереження та розвиток духовно-моральних цінностей Українського народу – однією з його підвалин.


Питання важливості забезпечення подальшого викладання предметів духовно-морального спрямування з метою забезпечення належного виховання дітей та підлітків були в центрі уваги і під час зустрічі Міністра освіти і науки України Л. М. Гриневич з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій, яка відбулася 17 червня 2016 р. Зокрема під час вказаної зустрічі, було вкотре наголошено на першочерговій важливості забезпечення виховання підростаючого покоління на засадах традиційних для України духовних і моральних цінностей, формування особистості майбутніх громадян на цих засадах, зокрема у контексті викликів у моральній сфері, що нині стоять перед нашим суспільством, підкреслено, що виховання дітей на традиційних моральних засадах сьогодні – це міцні родини, здорове суспільство і успішна держава завтра [12].


За інформацією департаментів (управлінь) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій [5], у 2015/2016 навчальному році предмети духовно-морального спрямування викладалися у всіх областях України та м. Києві щонайменше у 6675 школах, що на 470 більше у порівнянні з попереднім навчальним роком і на 1419 більше, порівняно з 2013/2014 навчальним роком. Можна відзначити збільшення числа відповідних шкіл за останній навчальний рік у Вінницькій, Івано-Франківській, Одеській, Сумській та Черкаській областях, а також майже подвоєння числа таких шкіл у Полтавській (з 116 до 223) та Чернівецькій областях та у м. Києві (з 89 до 166). При цьому Чернівецька область стала другою після Львівської із 100 відсотковим охопленням шкіл області викладанням предметів духовно-морального спрямування. Зазначимо, що Одеська область та м. Київ демонструють у цьому відношенні позитивну динаміку вже впродовж кількох навчальних років поспіль. Відрадно спостерігати таке збільшення у Вінницькій, Полтавській, Сумській та Черкаській областях, де у попередні роки відбувався зменшення чисельності таких шкіл (так, у Черкаській області у 2014/2015 навчальному році кількість відповідних шкіл зменшилася майже на 100 у порівняні з попереднім навчальним роком). Також відзначимо, що у Дніпропетровській області у 2014/2015 навчальному році зростання чисельності шкіл з викладанням предметів духовно-морального спрямування порівняно з попереднім навчальним роком склало майже 120 одиниць.


Водночас кількість шкіл, охоплених таким викладанням суттєво зменшилась у Закарпатській (практично у 4 рази: із 157 до 37), Кіровоградській (у 2,5 рази: із 102 до 37), Херсонській (практично у 2 рази: із 63 до 28), Чернігівській (майже у 2 рази: із 72 до 40), Київській (із 129 до 81) областях. Достатньо дивним виглядає зазначений спад у Кіровоградській області, у якій раніше у 2014/2015 навчальному році кількість шкіл, у яких викладалися предмети духовно-морального спрямування, зросла у два рази порівняно з 2013/2014 навчальним роком, а також для Київської області, у якій у попередні роки також відзначалося збільшення таких шкіл. На жаль, тенденція щодо зменшення кількості відповідних шкіл стала вже сталою для Закарпатської, Херсонської та Чернігівської областей.


Вищевказана кількість шкіл, у яких здійснюється викладання предметів духовно-морального спрямування, складає 38,5 відсотків загальноосвітніх навчальних закладів України. При цьому, попри певне зростання чисельності шкіл із викладанням вказаних предметів, їхня питома вага у мережі навчальних закладів країни практично не змінилася порівняно з 2011 роком.


Предмети духовно-морального спрямування впродовж 2015/2016 навчальному році вивчало щонайменше 625924 учнів, що на 33 тисячі більше, ніж у попередньому навчальному році і на 73 тисячі більше, ніж у 2013/2014 навчальному році. Можна відзначити збільшення числа учнів, охоплених викладанням предметів духовно-морального спрямування, у Вінницькій,  Одеській, Сумській, Черкаській і Чернівецькій областях, а також у м. Києві (з понад 15 тисяч до майже 20 тисяч учнів). Така позитивна динаміка властива для Одеської, Сумської областей і для м. Києва вже впродовж останніх кількох навчальних років (так, у м. Києві кількість відповідних школярів у 2014/2015 навчальному році порівняно із попереднім зросла так само на 5 тисяч). Водночас це стало приємною новацією для Вінницької та Черкаської областей, де у попередні роки відзначалося зменшення чисельності відповідних школярів. Принагідно відзначимо, що у Рівненській області кількість учнів, які вивчали вказані предмети у 2014/2015 навчальному році зросла у два рази, порівняно із попереднім.


Окремо хотілось би відзначити, що у Донецькій області предмети духовно-морального спрямування у минулому навчальному році вивчало 9068 учнів, що більше ніж у таких «благополучних» областях, як Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська і Чернігівська.


Водночас у багатьох областях існує негативна тенденція щодо кількості учнів, охоплених викладанням предметів духовно-морального спрямування, а саме у Житомирській (з 7721 до 5286), Закарпатській (де кількість учнів, охоплених таким викладанням, зменшилась так само у 5 разів як і кількість відповідних шкіл: із 13590 до 2969), Кіровоградській (де кількість відповідних учнів зменшилась майже у 2 рази: із 3554 до 2068), Львівській, Миколаївській (з 5003 до 3707 учнів), Полтавській (з 9402 до 6825), Рівненській, Херсонській (у 2 рази: з 4471 до 2206) і Чернігівській (майже у 2 рази: з 2315 до 1269) областях. Зазначимо, що у попередні роки у Закарпатській, Кіровоградській та Полтавській областях відбувалося, навпаки, збільшення чисельності таких учнів (так, у Кіровоградській області кількість школярів, що вивчали вказані предмети у 2014/2015 навчальному році, зросла майже у два рази, порівняно із попереднім). Занепокоєння викликає зменшення охоплення викладанням предметів духовно-морального спрямування у школах Львівщини (із 199277 до 156229 учнів), яка традиційно і заслужено вважалася осередком такого викладання, а також у Рівненській області (з 24566 до 22183 учнів).


Слід відзначити, що таке зменшення кількості учнів цілком корелюється і з відповідним зменшенням відсотка учнів, охоплених викладанням предметів духовно-морального спрямування, у вказаних областях.


Так у Львівській області, попри те, що викладанням предметів духовно-морального спрямування, стабільно охоплено 100 відсотків загальноосвітніх навчальних закладів, кількість учнів, охоплених таким викладанням зменшилась із 80 відсотків у 2014/2015 н.р. до 60 відсотків у 2015/2016 н.р.


Вищевказана чисельність школярів, які вивчали предмети духовно-морального спрямування у 2015/2016 навчальному році, складає 16,5 відсотків від загальної чисельності українських учнів, що на два відсотки більше, ніж у 2011 році (водночас зазначимо, що сама чисельність, порівняно з 2011/2012 навчальним роком, зменшилась на 18 тисяч).


При цьому слід враховувати, що статистика більшості областей включає в себе і позиції, пов’язані з викладанням «Етики» у 5-6 класах, що збільшує відповідні цифри майже удвічі.


Предмети духовно-морального спрямування у 2015/2016 навчальному році викладало більше 8 тисяч вчителів. Ця цифра практично не зазнала змін порівняно з попереднім навчальним роком, проте це майже на 3 тисячі вчителів більше, ніж у 2013/2014 навчальному році.


Підготовка педагогічних кадрів для забезпечення викладання предметів духовно-морального спрямування здійснюється обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти, Національним університетом «Острозька академія», а також низкою інших вищих навчальних закладів. У цьому контексті відзначимо відповідну діяльність Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, який впродовж останніх років активно долучився до підготовки викладачів з предметів духовно-морального спрямування, а також Київської православної богословської академії, яка не лише стала першим акредитованим відповідно до Закону України «Про вищу освіту» вищим духовним навчальним закладом – вперше в історії України, але й забезпечує отримання своїми студентами кваліфікації, яка дозволить їм, зокрема, викладати предмети духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах.


Впродовж 2015/2016 навчального року відповідну підготовку пройшло більше тисячі педагогів, що дещо більше, ніж у 2014/2015 навчальному році і майже у два рази більше, порівняно з 2013/2014 навчальним роком. Можна відзначити збільшення числа педагогів, охоплених відповідною підготовкою у Волинській (136 порівняно з 51 у 2014/2015 н.р.), Івано-Франківській (79 проти 43), Вінницькій, Одеській та Сумській областях. 107 педагогів пройшло відповідну підготовку у м. Києві.


Водночас інтенсивність підготовки відповідних викладацьких кадрів у 2015/2016 навчальному році суттєво зменшилась, порівняно із попереднім, у Рівненській (60 проти 156) та Київській (16 проти 32) областях. Водночас, зазначимо, що у 2014/2015 навчальному році Рівненщина стала однією з областей, де за рік було підготовлено найбільшу кількість педагогічних кадрів з предметів духовно-морального спрямування.


Таким чином, попри в цілому висхідну динаміку викладання предметів духовно-морального спрямування, відповідні тенденції не є однозначними.


Найбільші показники щодо кількості шкіл і учнів, охоплених викладанням предметів духовно-морального спрямування, продовжують демонструвати Львівська (1386 шкіл, 156229 учнів, 1257 вчителів), Івано-Франківська (647 шкіл, 125738 учнів, 1714 вчителів) та Тернопільська області (688 шкіл, 69340 учнів, 799 вчителів). Водночас слід відзначити, що впритул до них наближаються Харківська (723 школи, 48411 учнів, 708 вчителів) та Волинська області (579 шкіл, 48279 учнів, 1195 вчителів). Показово, що в усіх вказаних областях на підтримку впровадження викладання предметів духовно-морального спрямування ухвалено відповідні рішення обласних рад.


Можна констатувати, що на сьогодні існують усі необхідні, зокрема і нормативні, умови для забезпечення подальшого впровадження викладання курсів духовно-морального спрямування на основі відповідного волевиявлення з боку батьків. Важливо відзначити, що наявні результати досліджень засвідчують тісний взаємозв’язок виховання на основі релігійних цінностей з формуванням у людини високих моральних якостей та чеснот, відповідальної поведінки [1].


Видається, що поширення викладання предметів духовно-морального спрямування, зокрема в умовах децентралізації, напряму залежить від активної позиції у цьому відношенні керівників і представників місцевої влади, керівництва органів освіти, керівників шкіл, небайдужих вчителів, батьків та релігійної спільноти. Очевидним є те, що забезпечення виховання підростаючого покоління на віковічних християнських моральних засадах, які впродовж століть були джерелами формування української нації та української культури, потребує спільних зусиль державних інституцій, закладів освіти, батьківської спільноти, релігійних організацій і широкої громадськості.

 

Юрій Решетніков,

к.філос.н., заступник голови Громадської ради
з питань співпраці з Церквами
та релігійними організаціями
при Міністерстві освіти і науки України


Список використаних джерел:

1. Будник О., Хоміч І., Васін М., Пантюшев А. Дослідження коаліції громадських організацій «Роль релігійних цінностей у вихованні високоморальних громадян»: Пропозиції щодо забезпечення права на свободу віросповідання у сфері освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1007%3A1&catid=38%3Apub&Itemid=65&lang=uk (дата звертання: 17.12.2016).
2. Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях. Навчальна програма та календарно-тематичний план. – Київ-Одеса, 2016. – 122с.
3. Концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://yurist-online.com/zakoni/002/03/002215.php (дата звертання: 17.12.2016).
4. Лист Міністерства освіти і науки України від 18 серпня 2005 р. № 1/9-436 «Про вивчення етики у 2005/2006 навчальному році» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine.uapravo.net/data/base17/ukr17920.htm  (дата звертання: 17.12.2016).
5. Листи обласних, Київської міської державних адміністрацій щодо стану викладання предметів духовно-морального спрямування. – Архів автора.
6. Навчальна програма курсу «Християнська етика в українській культурі» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://do.gendocs.ru/docs/index-28847.html (дата звертання: 17.12.2016).
7. Наказ Міністерства освіти і науки України від 26 липня 2005 р. № 437 «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zosch16-lutsk.ucoz.ru/load/2-1-0-10  (дата звертання: 17.12.2016).
8. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.10.2008 р. № 941 «Про створення при Міністерстві освіти і науки України громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://oipopp.ed-sp.net/node/444 (дата звертання: 17.12.2016).
9. Наказ Міністерства освіти і науки України від 29 травня 2014 року № 664 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. № 409» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-vnesennja-zmin-do-nakazu-ministerstva-osviti-i-nauki-mol-doc192990.html (дата звертання: 17.12.2016).
10. Основи християнської етики: 1-11 класи. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – «Літера ЛТД», 2011. – 61с.
11. Програма духовно-морального курсу для учнів 1-11 класів загальноосвітніх закладів: «Біблійна історія та християнська етика» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://bc-eparchy.org.ua/index.php?itemid=100136&id=633&option=com_content&view=article (дата звертання: 17.12.2016).
12. Рада Церков обговорила з міністром Лілією Гриневич співпрацю з Міносвіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1706%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk (дата звертання: 17.12.2016).
13. Рішення Запорізької обласної ради від 31.03.2011 № 29 «Про викладання факультативного курсу «Основи християнської культури» в навчально-виховних закладах Запорізької області» / Лист Запорізької облдержадміністрації від 27.03.2015 № 01305/08-31 «Про надання інформації щодо стану викладання предметів духовно-морального спрямування». – Архів автора.
14. Рішення Івано-Франківської обласної ради від 28.09.2012 р. № 660-17/2012 «Про викладання предмета «Основи християнської етики» в загальноосвітніх навчальних закладах області» та від 30.04.2014 р. № 1248-28/2014 «Про стан викладання суспільно-гуманітарних предметів та християнської етики в загальноосвітніх навчальних закладах області» / Лист Івано-Франківської облдержадміністрації від 07.04.2015 № 322/01-17/01. – Архів автора.
15. Рішення Харківської обласної ради від 15.09.2010 № 1835-V «Про внесення змін до регіональної Програми духовно-морального відродження і збереження історичної правди на 2010-2015 роки, затвердженої рішенням облради від  17.06.2010  №  1709-V»  /  Лист  Харківської  облдержадміністрації  від  18.12.13 № 01-50/10474 «Про викладання предметів духовно-морального спрямування». – Архів автора.
16. Указ Президента України від 13 жовтня 2015 р. № 580 «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/580/2015 (дата звертання: 17.12.2016).


Фото bucha.com.ua

Теги:
434







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант