Чому філософію релігії виключають з дисциплінарної структури релігієзнавства?

17 12 2010 |
Олег Кисельов

У попередній статті ми згадували про дисциплінарну структуру релігієзнавства і зазначали, що включення до релігієзнавчого комплексу філософії релігії є дискусійним питанням. Власне цьому питанню ми і присвячуємо дану статтю.

 

Даний нарис є доповненим варіантом нашої доповіді, що була виголошена на круглому столі «Філософія релігії: до проблеми самовизначення», що відбувся 28-29 жовтня 2010 року на філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича за ініціативою Молодіжної асоціації релігієзнавців.

 

Чому філософію релігії виключають з дисциплінарної структури релігієзнавства?

 

Для пострадянського релігієзнавства філософія релігії безумовно є складовою «науки про релігію». Вочевидь даний факт необхідно пояснювати не скільки слідуванням за класиками релігієзнавчої думки К.Тіле і П. Шантепі де ла Соссе, але особливостями умов функціонування радянського «релігієзнавства» у вигляді наукового атеїзму, яке фактично розглядалося як частина офіційної радянської ідеології, а відтак мало бути презентоване на філософських («ідеологічних») факультетах. В даному контексті також заслуговує на увагу пояснення В.Л. Хромця, згідно із яким філософія релігії стає центральною дисципліною у радянському релігієзнавстві завдяки своїй функції – критики релігії, виявлення її ідеологічного підґрунтя, вказавши на його хибність. Інші ж дисципліни – соціологія, історія і психологія релігії – виконували допоміжну роль, надававши необхідний  матеріал для філософії релігії. Саме виходячи з цього необхідно пояснювати існування в Україні відділень релігієзнавства виключно в рамках філософських факультетів, при цьому відзначимо, що у Росії цю тенденцію вже подолано – релігієзнавчі спеціальності існують також на історичних та інших факультетах.

 

Натомість на Заході, де власне і виникає релігієзнавство, питання про філософію релігії вирішують абсолютно по-іншому. Німецький релігієзнавець Пітер Антес зазначає, що у Європі існує два розуміння того, що собою являє релігієзнавство: 1) вузьке, що є характерним для Франції та Італії, і яке зводить релігієзнавство до історії релігії, і 2) широке, характерне для Німеччини, Сполученого Королівства, Нідерландів і інших країн, згідно з яким до релігієзнавства включають соціологію і психологію релігії.

 

Піонер дослідження історії релігієзнавства Ерік Шарп зазначає, що поєднання порівняльного релігієзнавства («comparative religion») із філософією релігії є звичною справою для Сполученого Королівства, проте, нетиповим для Європи в цілому.

 

Широкий підхід характерний і для країн Центрально-Східної Європи. Польський релігієзнавець Генріх Гоффманн зазначає, що у Польщі існує диференціація на релігієзнавство і релігієлогію, що пов’язано із більш емпіричним характером першої науки і умоглядним – другої. Так, до релігієлогії окрім класичних релігієзнавчих дисциплін (історії релігії, соціології релігії, психології релігії, антропології (етнології) релігії) включаються також філософія релігії і теологія релігії. Наявність останньої дисципліни вказує також на те, що релігієлогія має конфесійне спрямування.

 

Які ж існують зауваги проти включення філософії релігії до дисциплінарної структури релігієзнаства? Чому існує тенденція до її витіснення за рамки «науки про релігію»?

 

Існує кілька аргументів проти включення філософії релігії до релігієзнавчого комплексу. Виходячи із польського досвіду розмежування «наук про релігію», релігієзнавство є емпіричною наукою, що ґрунтується на методах історичної науки, соціології і психології. Філософія релігії в цьому контексті розглядається як умоглядне розуміння феномену релігії, а відтак, не відповідає загальнорелігієзнавчому підходу.

 

Як ілюстрацію тут можна згадати ініціативу 1960 р. про перейменування найбільш авторитетної релігієзнавчої професійної спільноти – Міжнародної асоціації історії релігій (International Association for the History of Religions) на Міжнародну асоціацію науки про релігію (International Association for the Science of Religion). У заключній доповіді з цього питання йдеться про дві речі. По-перше, існує не так багато вчених, котрі займаються феноменологією, соціологією і психологією релігії, а, по-друге, «наука про релігію» фактично також включає у себе філософію релігії, що знаходиться поза інтересами даної асоціації. У зв’язку із другим аргументом цікавим є те, що з однієї сторони історики релігії-релігієзнавці (тут необхідно відмітити, що англійське history of religion можна розуміти у двох значеннях: у вузькому як «історія релігії» і у широкому як «релігієзнавство»; А.Бронк відзначає, що у назві Асоціації history of religions необхідно сприймати саме у широкому розумінні) чітко відмежовуються від філософії релігії, а з іншої, що філософія релігії, тим не менш, сприймається як частина science of religion.

 

Причиною як виключення філософії релігії зі структури релігієзнавства, так і не сприйняття істориків релігії цієї дисципліни криється також і у тому факті, що вона є 1) християнською за своєю суттю і 2) зосереджує свою увагу на християнстві. Безумовно, що ці два пункти не є універсальними, проте, вони правильно відображають основні тенденції у дисципліні. Філософії релігії закидають, що вона не осмислює філософські аспекти інших релігій і навіть не спромоглась виробити якийсь універсальний підхід до існуючого релігійного багатоманіття. Така «вузькоконфесійність» філософії релігії, коли предметом дисципліни виступають лише явища, ідеї та феномени християнської релігії, не вписується у загальнорелігієзнавчу настанову, де у предметне поле дослідження може попасти будь-яка релігія.

 

Одним із аргументів щодо включення філософії релігії у дисциплінарну структуру релігієзнавства є те, що дана дисципліна є теоретико-методологічним ядром науки про релігію, теорією релігієзнавства або принаймні загальною теорією, що інтегрує знання інших дисциплін. Контраргументом на дане твердження є той факт, що, як відзначають російські релігієзнавці Ю.А. Кімєлєв і А.М. Красніков, філософська складова методології західного релігієзнавства представлена не філософією релігії, а філософією науки. Більше того, Ю. Кімєлєв пише про те, що західне релігієзнавство не проявляє жодної зацікавленості у філософії релігії, оскільки останній нема чого запропонувати конкретним дослідженням релігії.

 

Зважаючи на усі вище перераховані аргументи перед українськими релігієзнавцями постає проблема щодо перегляду місця філософії релігії у структурі релігієзнавства. Якщо філософія релігії, все ж таки, є частиною науки про релігію, то постають питання про її статус і співвідношення із іншими релігієзнавчими дисциплінами, а також не лише про її потенціал, але й про його актуалізацію. Фактично прихильники включення цієї дисципліни до структури релігієзнавства мають довести правомірність цього не лише у теорії, але й на практиці. Останнє означає, що філософи релігії мають, по-перше, вийти за рамки християнства, тобто актуалізувати у своїх філософських пошуках інші релігійні традиції, по-друге, йдеться про більш тісний контакт із іншими релігієзнавчими дисциплінами – з одного боку йдеться про врахування і осмислення досягнень в рамках історії, феноменології, соціології та психології релігії, а з іншого – пропонування валідного для цих дисциплін філософського осмислення їхніх же досягнень.

 

При цьому, у рамках досліджень філософії релігії мають працювати ті самі принципи, що й у інших релігієзнавчих дисциплінах, а особливо принципи позаконфесійності та світоглядної нейтральності.

 

Безсумнівно, що філософія релігії, якщо вона бажає бути частиною релігієзнавчого комплексу, не може використовуватися ані як філософська апологетика релігійної картини світу, ані як її атеїстична критика.

Теги:
6782







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант