Нещодавнє засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, що відбулось 14 червня під головуванням Предстоятеля УПЦ, митрополита Київського і всієї України Володимира викликало жваве обговорення серед кліриків та прихожан УПЦ, а також в мережі інтернет. Зокрема, в центрі уваги стали питання про створення Вищої Церковної Ради Української Православної Церкви та про розширення Священного Синоду УПЦ за рахунок збільшення квоти постійних членів Синоду. Висловлювалися думки, що цими рішеннями порушуються вимоги Статуту про управління УПЦ.

Прокоментувати рішення Священного Синоду УПЦ ми попросили архімандрита Віктора (Бедь), доктора богословських наук, доктора юридичних наук, професора.

Кор.: Отче Вікторе, просимо Вас прокоментувати рішення Священного Синоду УПЦ від 14 червня 2011 року про створення Вищої Церковної Ради та про розширення Священного Синоду УПЦ на предмет їх відповідності Статуту про управління Української Православної Церкви.

Архім. Віктор (Бедь): Перш за все, слід зазначити, що Українська Православна Церква, як Церква Христова, у своїй діяльності, насамперед керується Святим Письмом та Святим Переданням, догматичними вченнями Православної Церкви, канонічно-правовим статусом самостійності і незалежності у своєму управлінні та устрої з правами широкої автономії (що закріплено в п. 1 розділу І Статуту про управління Української Православної Церкві, постановах архієрейського Собору РПЦ від 25 – 27 жовтня 1990 року, Грамоті (Томосі) Олексія ІІ, Патріарха Московського і всієї Русі від 27 жовтня 1990 року та п. 18 розділу 8 Статуту РПЦ). Відповідно до зазначених догматичних та канонічно-правових вчень та актів, Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої, а її статутні керівні органи є самостійними і незалежними у прийнятті будь-яких рішень щодо управління Церквою та визначенні її устрою (структури) .

По-друге, у відповідності до п. 1 розділу ІV Статуту про управління Української Православної Церкви Священний Синод УПЦ є загальноцерковним органом управління Української Православної Церкви у період між Собором єпископів УПЦ та наділений відповідними правами і компетенцією. Зокрема, у відповідності до п/п. в п. 7 розділу ІV Статуту про управління Української Православної Церкви Священний Синод УПЦ наділений правом утворювати, реорганізовувати і ліквідовувати синодальні установи та місії, ухвалювати їх статути, здійснювати нагляд за їхньою діяльністю, призначати їх керівників. Що ж до кількісного складу постійних та тимчасових членів Священного Синоду УПЦ, то п. 2 розділу ІV Статуту про управління Української Православної Церкви визначає, по суті, тільки мінімальний кількісний склад його членів і не забороняє обрання (у разі доцільності чи потреби) додаткової кількості членів Священного Синоду Української Православної Церкви.

До цього ж слід додати, що згідно п. 24 розділу ІV Статуту про управління УПЦ, Священний Синод УПЦ наділений правом тлумачити будь-яку норму Статуту про управління Української Православної Церкви. Цим правом Священний Синод УПЦ і скористався при прийнятті рішень 14 червня 2011 року.

Тож, виходячи із вищезазначеного, приймаючи рішення про створення Вищої Церковної Ради Української Православної Церкви та про розширення складу Священного Синоду УПЦ (що не заборонено жодною нормою Статуту про управління УПЦ), Священний Синод Української Православної Церкви 14 червня 2011 року діяв відповідно до діючих норм Статуту про управління Української Православної Церкви.

Кор.: Чи підлягають затвердженню Собором єпископів чи Собором Української Православної Церкви вищезазначені рішення Священного Синоду УПЦ?

Архім. Віктор (Бедь): Підлягають, але кожне по-своєму.

Питання про розширення складу Священного Синоду Української Православної Церкви повинно бути затверджено Собором єпископів або Собором УПЦ з подальшим відображенням у нормі Статуту про управління УПЦ щодо кількісного складу членів Священного Синоду УПЦ шляхом внесення відповідних змін до п.2 розділу ІV Статуту про управління Української Православної Церкви. Одночасно при внесенні таких змін доцільно доповнити цей пункт Статуту і положенням про те, що кількісний склад Священного Синоду Української Православної Церкви може бути збільшено за потреби рішенням Священного Синоду УПЦ.

Стосовно рішення про створення Вищої Церковної Ради Української Православної Церкви, то це рішення Священного Синоду підлягає затвердженню Собором єпископів або Собором УПЦ тільки в тому випадку, якщо цей орган буде віднесено до статутних органів управління УПЦ. За цих умов таке рішення Священного Синоду Української Православної Церкви підлягає затвердженню Собором єпископів або Собором УПЦ з відповідним внесенням доповнень до Статуту про управління Української Православної Церкви.

У випадку залишення Вищої Церковної Ради на правах Синодальної установи УПЦ вищезазначене рішення Священного Синоду не підлягає обов’язковому затвердженню Собором єпископів або Собором УПЦ і відповідно не тягне за собою внесення відповідних змін та доповнень до Статуту про управління Української Православної Церкви.