Історія Молодіжної асоціації релігієзнавців особисто для мене розпочалася влітку 2003 року, коли я познайомилася з більшістю тих, хто потім і започаткував нову молодіжну громадську організацію. В цілому поштовхом для цього стала Міжнародна молодіжна літня школа, що проходила тоді в м. Трускавець. Основним організатором виступила Українська асоціація релігієзнавців, від якої проектом керувала Людмила Олександрівна Филипович, вона й зібрала в одному місці в один час нас усіх. Звісно, що заняття – заняттями, а вільний час і спілкування – то окрема історія. Саме тоді знову активізувалися думки про релігієзнавчу діяльність серед молоді, які колись вже виникали. Школа показала і формат, і можливості таких заходів. Тож за активної підтримки Людмили Олександрівни, яка сказала, що раз захід молодіжний, то й організовувати має молодь, ця ідея заселилася у родючому середовищі.

Школа 2006. Київська обл., смт. Літки

Першою такою ініціативою на шляху до самоусвідомлення як окремої організації, що може діяти як структура, став І Всеукраїнський молодіжний фестиваль релігій. Сама ідея вже давно «літала в повітрі», але зібрати під одним дахом представників зовсім різних релігійних течій та напрямків, особливо ті, які знаходяться між собою в досить прохолодних відносинах, ще не вдавалося. Основною причиною успіху – саме так, без зайвої соромливості, можна прокоментувати цей крок – став формат з акцентом саме на мистецтво, а не на віровчення. Культура людей, що проживають на одній території apriori є зрозумілою, близькою сусідам, тож дане вихідне положення й було використано для того, щоб організувати перший спільний захід досвідченими релігієзнавцями та групою студентів і аспірантів.

Подальшим кроком стало долучення нашої ініціативної групи до масштабнішого проекту – Молодіжної міжнародної літньої школи релігійної толерантності, що відбувалася у м. Києві 2004 р. Не дивлячись на зміни у фінансуванні проекту, все вдалося провести на досить високому рівні, тож у ініціативної групи остаточно закріпилася думка про те, що для подальшої діяльності треба дотримуватися формальних вимог законодавства, що й послугувало основним поштовхом для реєстрації у серпні 2004 року МГО «Молодіжна асоціація релігієзнавців» (МАР).

У новому статусі ми вже змогли заручитися підтримкою державних установ, що стало фінансовою основою для проведення ІІ Всеукраїнського молодіжного фестивалю релігій. Власне, з того часу Фестиваль став традиційним, трохи змінивши формат та акценти, але зберігаючи свою сутність.

В рамках розширення діяльності МАР почали проводитися релігієзнавчі клуби, на які запрошували фахівців та експертів з цікавої не лише для релігієзнавців проблематики. Ця традиція залишається однією з найбільш суспільнозначущих та цікавих для широкого загалу, і, не дивлячись на досить криву амплітуду активності цих клубів, вони витримали перевірку часом та продовжують діяти.

Порівняно з останніми проведення круглих столів і конференцій виглядає вже більш складною, науковою та виваженою діяльністю, і саме в цьому напрямку МАР продовжує активно працювати не лише на всеукраїнському, але й на міжнародному рівні, при чому як у форматі реальних зустрічей, так і беручи активну участь у інтернет-конференціях.

Особливо пригадується самостійний досвід у проведенні Молодіжною асоціацією релігієзнавців Міжнародної молодіжної релігієзнавчої літньої школи (ММРЛШ) у 2006 р. «Релігійна та світська освіта: проблема співіснування» (Київська обл., смт. Літки). Даний захід став логічним продовженням попереднього циклу Шкіл, проте її організацією вже безпосередньо займалася наша ініціативна група. Не стану перебільшувати успіхи, звісно, що пройшло все не зовсім так, як планувалося. Зараз, маючи певний організаторський досвід, здається, що цей захід потрібно було проводити дещо інакше. Проте тоді, коли ані організаційних знань, ані такого досвіду, ані фінансування практично не було, – я вважаю, що цей наш проект є показовим та самостійним. Тоді ж було вперше видано збірник за результатами діяльності Школи, що також стало не просто традицією, а надзвичайно корисною справою, особливо для організаторів та учасників школи. Кожен збірник присвячено окремій проблематиці і, не дивлячись на те, що 2/3 статей написано не провідними експертами, а молодими науковцями, змістовно це надзвичайно неповторне явище, адже деяка проблематика є невисвітленою у вітчизняному релігієзнавчому просторі, що й намагалися компенсувати автори публікацій.

Подальші Школи охоплювали більш широке коло учасників, а одна з них навіть започаткувала окрему гілочку у цьому напрямку діяльності – після ММРЛШ, присвяченої іудаїзму (проходила у 2007 р.) було започатковано літні школи з іудаїки.

 
Київська синагога на Подолі. Школа 2007


На жаль, не завжди вдається кожного року проводити подібні заходи саме у форматі Шкіл, тому що це потребує значних коштів та кропіткої організаційної роботи. Проте, ця ланка проектів залишається одним з основних пріоритетів нашої організації.

Пригадуючи всі заходи, які було зроблено, переважно на ентузіазмі, чесно кажучи, не віриться… Приходиш до висновку, що релігієзнавству дійсно потрібен запал від молоді, причому у проведенні не лише академічних проектів, а більш широких, цікавих, з перспективою на майбутнє.

До таких, на моє переконання, належить журнал «Релігієзнавчі нариси». Ідея такого видання існувала досить давно. Протореним шляхом тут також рухатися не доводилося, вчилися робити «по живому». Наразі, не дивлячись на те, що цей журнал не є фаховим, видані номери неабияк цікавлять читачів. Що найбільш приємно – читачів різних сфер гуманітарного знання. На його сторінках є і складні теорії, і практичні розробки, і перевидання архівних матеріалів, і переклади сучасних авторів, і рецензії на книги, і актуальні переліки нових публікацій для формування власної думки про них. Список можна продовжити, але набагато цікавіше переконатися самому. Перевірено на власному досвіті – є статті, які в силу власного зацікавлення іншими науковими чи ненауковими сферами навряд чи могли б потрапити на очі, а тут – є і про ессеів, і про карти Таро, і про гагаузів і ще багато-багато про що.

Розширення діяльності у цьому напрямку пов’язано, у першу чергу, з партнерськими проектами, коли «Релігієзнавчі нариси» співпрацюють з іншими журналами, створюючи прецеденти актуальних розробок у суміжній тематиці. Також на увагу заслуговує тематичність деяких номерів, що суттєво спрощує для зацікавлених пошук актуальної інформації. Тож два ці формати мають розвиватися паралельно з першопочатковим варіантом, адже зацікавлення в них від загалу є анітрохи не меншим.

Суттєві міжнародні проекти – це окрема віха в розвитку МАР (зокрема окрім успішних шкіл з католицизму та віри багаї, варто згадати 3-х річний регіональний семінар «Іслам: релігійні та соціальні практики. Універсильне та локальне», а також минулорічні конференції «Людина і релігія» та «Релігійна освіта та її альтернативи у загальноосвітній школі: європейський та український досвід») і вона стала можливою тільки завдяки зусиллям, енергії та цілком виправданим амбіціям конкретних марівців. Виникнення в структурі МАР трьох Центрів дослідження: академічного ісламознавтсва, дослідження іудаїзму та дослідження філософії релігії цілком підтверджують, що 10 років тому відбулася не випадкова подія заснування чергової молодіжної громадської організації, а відбулося становлення нового простору для самореалізації молодих релігієзнавців і як науковців, і як організаторів, і як лекторів та практичних дослідників.

Ізраїль. Школа 2010

Починаючи писати цей нарис навіть не очікувала, що важко буде не те, що висвітлити все, що було зроблено, а й навіть не випустити з уваги якийсь важливий аспект в діяльності. Це трохи дивно – адже так добре пригадується коридор перед актовою залою, де був перший нами організований Фестиваль релігій, коли ми хвилювалися щодо організаційних моментів; перед очима на полиці – таке тоненьке порівняно з іншими, але все ж таке важливе видання матеріалів першої ММРЛШ, а в пам’яті, яка добре, що підтримується світлинами, перепискою та подальшим спілкуванням, ­– стільки людей та зустрічей, яких без МАР не відбулося б.

Насправді, це трохи неправдоподібно, проте, особисто для мене – близько 70 % знайомств, які виникли під час діяльності в МАР, залишаються «живими». Не буду перебільшувати, що всі вони – актуальні, проте контакти не втрачено, і нормальні приязні стосунки дозволяють не просто звернутися за потребою вже до фахівців та експертів, з якими починали як з молодими науковцями, а просто щиро зрадіти випадковій зустрічі. Як на мене – це суттєвіше, ніж наприкінці заходу отримати диплом учасника, адже дає можливість відчувати себе часточкою великої єдності – молодих релігієзнавців.

До речі, ця єдність дійсно є суттєвою. І члени МАР змінюються, і з’являються нові люди, які ще тільки починають підіймати перед собою завісу громадської діяльності. Можливо, не завжди вдало, подеколи – з помилками. Інколи навіть, коли спостерігаєш за першими організаторськими кроками нового покоління МАР, закрадається бажання віддетермінувати свої справи і сказати – давай краще зроблю сама, бо знаю – як. Але ж – самі були точнісінько такими, і одна справа – підказати і не заважати, а інша – перебрати ініціативу на себе.

Я дійсно рада, що в моєму житті трапився МАР, точніше буде – я трапилася в МАР. Не знаю, чи це ще триватиме і скільки, але 10 років яскраво засвідчують – МАР виник усвідомлено, має свою аудиторію, має власний шлях розвитку. І нехай тривають трансформації, і нехай в членах з’являється все більше нових прізвищ, але – аби на подальшу успішну діяльність: на здивування тих, хто не очікував; на радість тих, хто здійснив; на реалізацію тих, хто шукав і знайшов себе в цій непередбачуваній, подеколи дивній, але такій захопливій справі – Молодіжній громадській організації «Молодіжна асоціація релігієзнавців».

Теги: