Напередодні одного з найбільш шанованих християнських свят – П'ятидесятниці логічним видається інтерес до протестантського напряму,  догматично ґрунтованого на подіях цього свята. Зачущість його віднайшла своє втілення у назві  протестантського віросповідання – п’ятидесятники.

П'ятидесятниця та витоки нового християнського руху Для того, щоб зрозуміти, хто такі п’ятидесятники, як відбувалося їх становлення на теренах України, який сучасний стан цього досить потужного протестантського напряму, варто звернутися до ключової події історії Церкви Христової – П'ятидесятниці. Власне П'ятидесятниця – тобто п'ятдесятий день після свята Великодня – одне  із трьох великих свят, які однаково вагомі як для Старого, так і Нового Завіту. Для старозавітної людини свято П'ятидесятниці означало прийняття Синайського законодавства ще за пророка Мойсея, коли за півтори тисячі  років до Різдва Христового біля підніжжя Синайської гори єврейський народ,  звільнений з Єгипту, вступив у союз з Богом. Євреї обіцяли Богу слухняність, а Бог їм – Своє благовоління. П'ятидесятниця за сезонністю збігалася з завершенням жнив і тому святкувалася з особливою радістю. Для новозавітної людини П’ятидесятниця – це насамперед свято Трійці, ознаменоване зішестям Святого Духа на апостолів у п'ятдесятий день після воскресіння Христа. Зішестям Святого Духа утверджується у світі християнська віра  і починається існування Церкви Христової. Таким чином, свято П’ятидесятниці стало днем, коли старозавітна  теократія, яка почалася від Синаю і впливала на суспільство через суворий писаний закон, змінилася новозавітною.
Зішестя Святого Духа в день П’ятидесятниці не було несподіваною подією для апостолів. Йдеться про те, що у тексті Біблії  у вуста пророків вкладені такі слова: “…Виллю я Духа Святого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини, й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння” (Йоіл 3:1). Та й сам Ісус Христос перед розп'яттям також розповідає апостолам про майбутнє зішестя Святого Духа. Він пояснює учням, що Дух Святий повинен незабаром прийти до них, щоб завершити справу порятунку людей. “І вблагаю Отця Я, – і  втішителя іншого дасть Вам, щоб із вами повік перебував, – Духа Правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його (Ів. 14:16,17).Утішитель же, Дух святий, ...Той навчить Вас усього і пригадає вам усе, що Я вам Говорив” (Ів. 14:26).
Отже, за Лукою, о дев'ятій годині ранку, коли народ збирався в храм для  жертвопринесення і молитви, над Сіонською світлицею “...роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою. Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: “Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Карени, римляни, що тут перебувають, юдеї і прозеліти, крітяни й араби – ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?” Всі дивувались і, збентежені, один до одного казали: “Що б це могло бути?”. Інші насмішкувато припускали: “То вони молодим вином повпивалися”. Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підніс голос, і так до них промовив: “Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня... Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався. Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик... Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки. Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте”. Дари Духа Святого за Новим Завітом поділено за троїстим принципом: дари одкровення – мудрість, знання, уміння розрізняти духів; дари сили – віра, чудотворення, зцілення хворих; дари мов – пророцтво, говоріння іншими мовами (глосолалія), тлумачення.
Отже, саме цю подію, описану євангелістом Лукою, і покладено в теологічну основу віровчення п’ятидесятників. Організаційно цей рух виріс із так званого “руху святості”, який набув значного поширення наприкінці ХІХ ст. у Великій Британії та Сполучених Штатах.
П'ятидесятниця та витоки нового християнського руху Хоча сучасний рух п'ятидесятників має  свою передісторію, низка дослідників вважають датою його початку сьому годину вечора в переддень 1901 року, а засновником руху називають Чарльза Перхема. Цей молодий методистський пастор із міста Топека у штаті Канзас був переконаним послідовником доктрини Божественного зцілення. У біблійній школі Перхема в Лос-Анджелесі темою для вивчення було обрано питання про дії Святого Духу. У пошуках причин незадовільного результату своєї пасторської діяльності Перхем, зосереджено вивчаючи Новий Завіт із групою своїх учнів, ставив за мету розкрити таємницю сили апостольського християнства. Зрештою студенти дійшли висновку, що секрет цей полягає в „говорінні мовами” (глосолалії), яке, на їх думку, завжди супроводжувало в Діяннях Апостолів прийняття Святого Духа. Перхем і його учні вирішили молитися доти, поки самі не одержать „хрещення Святим Духом”, а з ним і дар говоріння мовами. 31 грудня 1900 р. вони молилися з ранку до вечора без найменшого результату, поки молода дівчина Агнес Озман не припустила, що в цьому експерименті не вистачає однієї деталі: покладання рук. Перхем поклав руки на голову дівчини, і вона почала говорити „незнайомою мовою”. За три дні відбулося багато таких „хрещень”, включаючи „хрещення” самого Перхема і дванадцятьох інших священиків різних віросповідань, й усі вони супроводжувалися говорінням мовами.
Цей рух поступово поширювався у інших церквах, але наштовхнувся на жорстокий опір церковного керівництва. Двері церков закрились перед Чарльзом Перхемом і його послідовниками, тож вони почали проповідувати на вулиці. Це служіння отримало назву Звістка повного Євангелія. Рух охопив штат Техас і згодом поширився у всьому світі.
Говорячи про історію церкви християн віри євангельської (п’ятидесятників) на території колишнього Радянського Союзу і становлення його в Україні, необхідно згадати, що віронавчальні джерела цього руху сягають досить віддаленого часу, коли в середовищі ортодоксального православ’я з низки причин почалися духовні пошуки євангельського різновиду як віровчення, так і практики богослужіння, властивих для першоапостольської церкви й зафіксованих на сторінках Діянь святих апостолів у Новому Завіті, про що йшлося вище.
Вважається, що на теренах України й Росії існувалі релігійні рухи, які передували виникненню п’ятидесятників, а саме молокани і духоборці. При цьому історично доведено, що сам п’ятидесятницький рух у нашій країні постав як наслідок злиття духовних пошуків українського народу й протестантських рухів у Західній і Північній Європі.
Отже, на межі ХІХ і ХХ століть було створено нову церкву – церкву п’ятидесятників. Вона мала і дотепер має великий вплив на світ і на інші християнські віросповідання.


Частина друга "П'ятидесятництво в Україні"

Теги: