27 вересня 1598 р. папа римський Павло III затвердив статут створеного Ігнатієм Лойолою шістьома роками раніше ордену єзуїтів — Товариства Ісуса. Практично усі ордени Католицької Церкви мають жіночі відгалуження, які кількісно набагато переважають відповідні чоловічі інституції. Усі, крім єзуїтів. Попри вперті спроби утворити жіноче згромадження у межах Товариства Ісуса, з яких дві майже вдалися, Орден досі не має жіночого відгалуження. Чому?

Приєднання Київської митрополії до Московського патріархату розцінювалося і розцінюється різними істориками по-різному. Хтось дає цьому акту позитивну оцінку, хтось, навпаки, протилежну, негативну. Хтось шукає причину цієї дії саме в 1686 році, хтось ще в часи Богдана Хмельницького; та, на наш погляд, спроби підпорядкування і саме підпорядкування, як політичне, так і релігійне, відбувається значно і значно раніше...

За двадцять років Незалежності України вказаний державний орган шість разів змінював свій статус і підпорядкованість. Так з 1991 р. до сьогодні функції державного органу у справах релігій виконували: Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України; Міністерство України у справах національностей, міграцій та культів; Державний комітет України у справах релігій; Державний департамент у справах релігій Міністерства юстиції України; Державний комітет України у справах національностей та релігій; відповідний підрозділ (на даний час в процесі утворення) Міністерства культури України...

17 вересня 1599 р. з Венеції до інквізиційного суду в Римі була передана справа Джордано Бруно — хрестоматійної постаті філософського вільнодумства часів Контрреформації. Бруно і до сьогодні оцінюють вкрай суперечливо. Для когось він є символом вільнодумця, спаленого за свої погляди, для когось — символом богохульства і єресі. Проте якщо Бруно був видатним інтелектуалом-єретиком, то чому інквізицію так мало цікавили його наукові погляди?

28 лютого 1966 р. голова Уповноваженого Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР з Української РСР К.Литвин, за попереднім погодженням із головою центрального апарату Ради у справах релігій СРСР В.А.Куроєдовим, подає на ім’я В.Щербицького доповідну записку, відносно структури і штатів центрального апарату Уповноваженого Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР з Української РСР і апарату Уповноважених з областей. У зазначеному документі пропонується підсилити штат апарату, аби більш кваліфіковано вивчати релігійну ситуацію у республіці...

В історії органу у справах релігій в Україні можна виділити три періоди: 

I. Період українських урядів (1917-1919 рр.);

II. Період Радянської влади (1920-1991 рр.);

III. Період незалежності України (1991 р. – по теперішній час).

У свою чергу кожний період можна поділити на етапи існування зазначеного органу...

Формування особливостей Київського християнства – достатньо складний і малодосліджений процес, в основі якого лежить особливе і непередбачуване (оскільки залежить від багатьох, часто не відомих, чинників) поєднання етнічного/народного й релігійного. Цей процес у науці має назву етноконфесійного синкретизму. Зважаючи на певну езотеричність (маловживаність/закритість) цього поняття, недостатню вивченість його вітчизняними науковцями та богословами, ця стаття буде присвячена саме з’ясуванню поняття «етноконфесійного синкретизму» як базового для розуміння специфіки Київського християнства.

3-го вересня 1914 р. конклав 60-ти кардиналів 38-ма голосами проти 18-ти обрав папою митрополита Болоньї кардинала Джакомо делла К’єза. Новообраний папа узяв ім’я Бенедикт XV. Він увійшов до історії перш за все як діяльний миротворець. Коли кардинал Йозеф Ратцінгер, обраний папою 2005 р., прийняв ім'я Бенедикт XVI, він сказав, що однією з причин для вибору імені стала його повага до Бенедикта XV — апостола миру.

Поместные церкви равнозначны и согласованны в своих братских отношениях. Однако этой истине противоречит переупорядочение или субординация поместных церквей, которые обнаруживают глубокую экклезиологическую точку зрения и наводят на мысль, что та или иная поместная церковь содержит в разном количестве и качестве Тело Христово; более того, здесь нет аналогии с понятием Триединого Бога , в котором неприменимо какое-либо переупорядочение или субординация личностей...

30 серпня виповнилося 128 років від дня народження видатного українського мислителя Дмитра Івановича Донцова. На жаль, наше суспільство звикло мислити штампами, тож і Донцову дуже часто доводиться бути лише «ідеологом українського націоналізму» з усіма випливаючими з цього наслідками: для одних Донцов-націоналіст є кумиром, для інших – «бандитом пера». Проте досить актуальною є теза про Донцова як про мислителя-християнина...

Портал "Релігія в Україні" починає публікацію циклу історико-філософських досліджень відомого українського науковця, доктора філософських наук, професора Олександра Сагана про формування, розвиток і особливості Київського християнства. Читачам буде представлено цікавий погляд науковця на тему, яка сьогодні є актуальною для більшості традиційних українських Церков.

Ця стаття і справді постала з нотаток. Вони з᾽явилися вже на першій сторінці, коли зі змісту я дізнався, що Свідки Єгови є протестантами. З цікавості почав читати далі. З кожною сторінкою подібні речі накопичувалися як лавина, що й змусило мене взятися за рецензійний огляд. Власне, я наважився розпочати його тому, що не знайшов жодної рецензії на книжку Докаша з часу її виходу у світ 2007 року. Маю на увазі саме рецензію, а не замовну панегіричну  анотацію в якому-небудь інститутському збірнику...

У ніч p 23 на 24 серпня 1572 р., напередодні дня святого Варфоломія, у Парижі відбулася безпрецедентна різанина католиками кальвіністів, яких у Франції називали гугенотами. За оцінками різних джерел, загинуло від 5 до 30 тисяч парижан та гугенотів.

В начале нашего века некоторые люди начали подвергать сомнению обязательный характер епископского безбрачия. Следующий шаг был сделан в 1923 году раскольнической группой «Обновленцев», которые решили отменить требование епископского безбрачия. Тот факт, что это течение возникло в России, едва ли может быть случайностью. В этой стране епархии представляли собой огромные территориальные деления, и перед большевистской Революцией они включали большое количество приходов и учреждений. Епископы же не были избраны согласно процедуре, установленной каноническим законодательством. Они были главным образом администраторами, отдаленными от большой части духовенства и мирян...