В 1990 году журнал «Религия в СССР», издававшийся Комитетом по делам религий при Совете Министров СССР, опубликовал результаты исследований, посвященных межконфессиональному конфликту на Западной Украине. Портал "Религия в Украине" извлек советский журнал из спецхрана и предлагает вниманию читателей эти материалы -  в свое время к ним имел доступ лишь небольшой круг профессионалов.

Сергій Шумило ретельно згадує джерела, що повідомляють про хрещення русів у ІХ ст., серед яких і твори сучасників тих давніх подій, і пізні історичні тексти XVI-XVIII ст. Однак власне бачення подій він вибудовує більше спираючись саме на тексти пізнішого часу. Через брак достовірних джерел інколи важко підтвердити або спростувати зв'язок між певними постатями і подіями...

На відміну від Литви і Білорусії, переважна більшість євреїв України ставилася до хасидизму з повагою. Звичай відвідувати цадиків під час свят або у випадку тяжких проблем в особистому житті був вельми поширеним. Цадики охоче допомагали порадою та молитвою не лише євреям, а також і місцевому слов’янському населенню, про що в українському фольклорі лишилося чимало згадок...

Так сложилось, что автор этих строк неожиданно для самого себя уже несколько лет тому назад начал заниматься проблемами исторической памяти и политик памяти. И обнаружил, что в дискуссиях о украинско-польских, польско-российских или российско-украинских проблемах очень часто (да, собственно, почти всегда) ощутимо не хватает третьей стороны нашего треугольника...

В якій би країні не перебував релігійний єврей, він відтворює навколо себе сакральний простір, в якому усе помірковано і впорядковано приписами Мойсеєвого Закону...

Вместо занятий уроками целые вечера проходили в рассуждениях и в горячих спорах, в страстных отстаиваниях до потери сознания своих излюбленных мечтаний о будущей деятельности, наступающей за окончанием семинарии в общественной жизни. Сочинения Хомякова, братьев Аксаковых переходили из рук в руки... То и дело слышались излюбленные выкрики окончаний “фил”, а иногда сопутствовали ему и “фоб”. А тут еще явилась на сцену жизни и украинская труппа во главе с Кропивницким; фамилии Садовского, Тобилевича, Саксаганского не сходили с уст украинофилов.

В 5-м классе семинарии дана была нам для внеклассного сочинения тема по гомилетике такая: “Причины нерасположенности современного общества к духовенству”. Из всех товарищей, я написал как думал: виновниками сего нерасположения я считал, прежде всего, правительство, высшее духовенство, низшее духовенство и, наконец, само общество...

У дослідницькій літературі цей феномен викликав неоднозначні, подекуди суперечливі міркування і оцінки, а наукові дискусії стосовно його суті, витоків та розвитку тривають й нині. Відтак нашою метою є з’ясування особливостей функціонування явища іконоборства у духовному житті Київської Русі...

Відновлюються духовні святині Сумщини, повертаються із забуття імена пов’язаних з ними діячів. У Софронієвському Молчанському монастирі під Путивлем розпочинався шлях служіння Богові й державі архімандрита Софронія (Грибовського), який в 1793-1807 рр. очолював Російську православну духовну місію в Пекіні. Він першим в Російській імперії почав писати аналітичні твори про Китай. Крім релігійної діяльності духівництво та учні збирали й узагальнювали різноманітну інформацію про цю країну, в тому числі й секретну, за дорученням тодішніх спецслужб. Російська православна місія залишалась єдиною європейською установою, яка мала змогу надати Росії та світові достовірні дані про події в Цінській імперії...

Хіба ж не іронія долі: другою за величиною фігурою у битві під Полтавою після Карла XII був Іван Мазепа, той самий гетьман, якому С.Яворський присвячував свої панегірики і який, як свідчать дослідники, теж будував “п’ятибанні собори у Ніжині”. Оскільки п’ятибанних храмів у Ніжині було лише три – Миколаївський собор, зведений козаками Ніжинського пілку у 1658 році, коли Мазепі було лише 18 років і коли він проживав у Європі, і Успенська церква (1762), споруджена вже після смерті гетьмана, то найімовірніше, що Іван Мазепа причетний саме до будівництва (разом із С. Яворським) третього храму – Благовіщенського собору...

Активізація українофільського руху, його активна видавнича діяльність та пов’язана з нею підготовка до видання Біблії українською мовою на початку 60-х років ХІХ ст. змушували російську владу жорстко реагувати щодо тієї періодики та тих книговидань, які б сприяли поширенню сепаратистських настроїв серед українства...

В житиях святых мало примеров святых семей или просто людей, спасавшихся не в монашестве. Но это не значит, что семейная жизнь мешает благочестию. Есть много примеров праведной жизни в мирских условиях.  Один из таких примеров - священник Семен  и матушка Серафима: благочестивые родители митрополита Евлогия (Георгиевского)...

Иеросхимонах Сампсон (Сиверс), почитаемый в Русской Православной Церкви, особенно в консервативной ее части, как старец и духовный подвижник, по-своему уникален. Он был духовником советских академиков И. Павлова и В. Филатова, Патриарха Алексия I, в конце 50-х годов XX века нес послушание духовника в Полтавском Крестовоздвиженском монастыре. Предлагаем читателям малоизвестные страницы жизни иеросхимонаха Сампсона по документам российских архивов. Они дополняют жизнеописание иеросхимонаха новыми фактами, о которых не сообщили составители житийных сказаний.

В этой неясности и состоит главный парадокс. Как же религия, которая давала такую  размытую и вроде бы не прагматичную  мотивацию для своих адептов, умудрилась не только просуществовать почти 2000 лет, но и распространить свое влияние на всю планету? Действительно, рай невозможно описать словами, вернее, все слова о нем будут лишь намеками или метафорами.