Пасхальне послання Предстоятеля УПЦ митрополита Київського Володимира

Архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім чадам Української Православної Церкви

Пасха! Господня Пасха!..
Вона у нас є святом свят
і торжеством із торжеств —
настільки перевершує всі торжества,
не тільки людські й земні,
а й навіть Христові
й для Христа звершувані,
наскільки сонце перевершує зірки!
Свт. Григорій Богослов
 
Возлюблені у Господі архіпастирі, високоповажні пастирі, чесне у Христі чернецтво, боголюбні миряни — братія і сестри!

У цей день, за нашим давнім, але не старіючим християнським звичаєм, вітаю вас радісним — “Христос Воскрес”!

Божою милістю ми діждали світлого дня Великодня! З того самого моменту, коли учні Господні сповістили світові про Воскресіння Спасителя нашого Іісуса Христа, все життя Церкви сповнене неминущої радості — Христос воскрес із мертвих, і смерть переможена!

За висловом святителя Мелітона Сардийського, Іісус Христос — “початок невимовний і кінець незбагненний”, Альфа і Омега життя всього світу в цілому й кожної людини окремо, тому що Ним створений всесвіт, Ним здійснене спасіння, і Він прийде судити живих і мертвих.

За часів до Втілення, Страждань і славного Воскресіння Христового людство, усвідомлюючи неминучість смерті, призвичаїлося до неї, і більше того, як говорить пророк Ісайя, уклало з нею союз (Іс. 28: 15). Не бажаючи протидіяти гріху, людство підкорилося йому.

Але обранці Божі зберегли віру в спасіння від тотальної влади смерті, ця віра вселяла надію, надихала на праведне життя, надавала зміст людському буттю. І у призначений Богом час (Рим. 5: 6) Господь наш Іісус Христос втілився, помер за нас і воскрес, здійснивши сподівання праведників. Для всього людства почалося життя, вільне від смерті. Відтепер хвороби, страждання і смерть не мають цілковитої влади, не наводять страху, не вселяють у нас почуття безпорадності, притаманне старозавітній людині. І нам не потрібно укладати союз зі смертю, тому що гріх перемагається вірою, а смерть у Бозі веде до Воскресіння з Ним.

Великодня радість християн набуває своєї повноти в надії особистого воскресіння з мертвих, яке Церква проголошує у словах “Символу віри”: “Чекаю воскресіння мертвих і життя майбутнього віку”.

Христос — Первісток з померлих, і настане час, коли в Ньому всі оживуть (1 Кор. 15: 22)!

Істина ця настільки значуща, що без неї все втрачає зміст, усе знецінюється, все заступають розпач і зневіра. “Якщо нема воскресіння, то нема і Бога, нема Промислу”, — говорить преподобний Іоанн Дамаскін (“Точний виклад...”, 4.37).

Возлюблені, Воскресіння Христове принесло оновлення світу; і ми з вами повинні вже зараз, у цьому земному житті, здійснювати дану нам благодатну можливість удосконалювати й перетворювати його.

Ми не можемо не помітити того, що світ, який лежить у злі (1 Ін. 5: 19), став із ще більшою завзятістю заперечувати християнські цінності, що під гаслом гуманності й свободи відбувається витіснення християнських засад із суспільного життя. Величезна рекламна індустрія безупинно працює на те, щоб зробити гріх більш барвистим, яскравим, привабливим, бажаним. Для багатьох сенсом життя стає гріх у своїх різноманітних проявах. Прагнучи до нього, люди готові багато чим жертвувати, у тому числі і своєю совістю. Змагання заради досягнення хибних благ породжує розділення у всіх сферах людського життя; між людьми зростає відчуження, якого не повинно бути, тому що це суперечить Божественному замислу про людину і духові євангельської любові.

Але Свята Церква, наслідуючи свого Главу Господа нашого Іісуса Христа, протистоїть цьому розділенню й закликає всіх до збереження єдності (Єф. 4: 3). Ні політичні, ні економічні, ні національні, ні будь-які інші інтереси не можна ставити вище за наше єднання з Христом і у Христі. При цьому потрібно пам’ятати, що єдність не повинна досягатися поступками й догоджанням гріху, що суперечить засадам євангельської Істини, але має будуватися на фундаменті однієї віри, одного духу (1 Кор. 1: 10). Нехай у всьому нами керує Любов, Яка розіп’ялась за нас і воскресла!

Євангеліє — Блага вість про Воскреслого Христа — буде проповідане, як говорить Святе Письмо, «по всьому світу, на свідчення усім народам» (Мф. 24:14). Проповідниками ж Євангелія є всі доброчесні християни. Не правильно думати, що Слово про Бога мають нести лише священики або богослови. Де б людина не трудилася: чи то лікарем, учителем, військовим, політиком, робочим біля верстата, селянином у полі, кухарем, студентом чи журналістом, якщо ти вважаєш себе християнином, — ти відповідальний перед Богом і перед людьми не тільки за свій труд, а й за те, як сприйматимуть Церкву ті, хто ще не прийшов до віри, не визначився у своєму духовному виборі. А найкраща проповідь — це наше життя, сповнене духу миру й терпіння, прагнення до любові й правди.

Український народ сьогодні переживає непрості часи. Економічні й політичні негаразди призвели до того, що багато хто зневірився у справедливості, озлобився, палає зловтіхою і жадобою помсти. Багато хто замкнувся в собі, став байдужим до інших. Але хіба можливо за такого стану душі творити, будувати життя? Хіба можна зло перемагати злом ? «Ні, — говорить святий апостол Павел. — Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром!» (Рим. 12: 21). Але де взяти сили, запитаєте ви, для виконання Заповідей Спасителя? — Відповідь ясна: Той, Хто закликає нас до довершеного добра, Той і подає необхідні для цього сили. Тільки б ми самі захотіли не тільки слухати Слово Христове, але й виконувати його, бути не пасивними спостерігачами або марнослівними критиками, але справжніми співпрацівниками Христовими і Його святих. Ми повинні просити у Бога сили, «насущного хліба», і не боятися віддавати один одному те, що дароване нам Богом. Нехай кожний замислиться над тим, що він може зробити, щоб полегшити життя ближнього, щоб мир став хоч трохи добрішим. Станьмо сумліннішими й відповідальнішими, стараннішими і працелюбнішими, відкинемо будь-яку неправду, сварки й наклепи, будьмо уважнішими до потреб інших, будьмо милосердними і співчутливими. І нехай у всім цьому нам допоможе Воскреслий Христос Спаситель!

У цей світлий день, “його ж створив Господь” (Пс. 117: 24), дорогі брати і сестри, нехай наша великодня радість буде подякою Богу за Його любов до нас, Його багаті милості й щедроти! Нехай цю радість відчують усі, хто почують слова, великоднього вітання: «Христос Воскрес!» — «Воістину Воскрес»!

Пасха Христова
2010 р.

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, честному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви Київського Патріархату


Дорогі браття і сестри!

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

 «Радуйтеся!» (Мф. 28, 9). Це вітання було першим, що промовив Ісус Христос після Свого воскресіння. Воно глибоко знаменне і втішне не тільки для мироносиць, до яких спершу було звернене, не тільки для апостолів, але й для всіх християн, які нині урочисто святкують Воскресіння Христове.

Чому воскресіння Христове наповнює віруючих живим захопленням, піднесеною духовною радістю? До воскресіння Христового переважна частина людства не мала живої віри і надії на воскресіння померлих тіл. В язичництві навіть у найбільших мудреців надія на життя після смерті була досить неясною і непевною. В юдейського народу існувала віра у воскресіння, і нею втішалися праотці (див. Іов. 19, 25) і пророки (Іс. 26, 19; Єз. 37,1–10; 2 Мак. 12, 43–44), однак, ґрунтуючись на очікуванні обіцяного Визволителя, Який має знищити смерть, ця віра була ще тільки сподіванням, позбавленим незаперечного доказу. Крім того, усвідомлення своєї гріховності тривожило людину й ослаблювало в ній надію на воскресіння для блаженного вічного життя.

Воскресіння Ісуса Христа, Який переміг смерть, дає нам тверду надію на наше майбутнє воскресіння. Апостол Павло говорить, що наше воскресіння стає можливим завдяки воскресінню Христовому: якщо Христос воскрес, то воскреснемо і ми, всі люди, незалежно від того чи віримо, чи не віримо у загальне воскресіння мертвих. Це залежить не від людини, а від Бога.

Як через тілесного родоначальника людства Адама, який вчинив гріх, – підкорилися закону смерті всі люди, з’єднані з ним через тілесне походження, так у духовному родоначальникові Ісусі Христі живуть і воскреснуть усі, духовно відроджені Ним, з’єднані з Ним вірою (див. 1 Кор. 15, 20–22; 47–48). Те, що відбулося з Адамом, перейшло на весь людський рід. Тому те, що сталося з Ісусом Христом, у свій час звершиться також над усім людством. Апостол Павло ясно і впевнено свідчить: «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 22). Ми помираємо тому, що споріднені з Адамом померлим, а воскреснемо через те, що хрещенням з’єднані з воскреслим Христом.

Дорогі браття і сестри! Нас не повинно турбувати питання: воскреснемо ми чи не воскреснемо. Якщо Бог сказав: воскреснуть всі люди, – значить воскреснуть. Спаситель наш Ісус Христос твердо обіцяв: «Я живу, і ви будете жити» (Ін. 14, 19). Усі люди повстануть із праху земного і з’єднаються зі своєю душею для нового безболісного, безтурботного, нескінченного життя у Христі і з Христом. Але крім блаженного вічного життя існують і вічні страждання. Господь ясно сказав, що грішники підуть на муки вічні.

Переважна більшість людей, живучи на землі, не думає про вічне життя. Вони присвячують себе  тимчасовому, земному, забуваючи про своє вічне призначення. Але християни, які є такими не по назві, а по життю, відчувають жадобу вічного життя своєю природою і серцем, і розумом усвідомлюють силу воскресіння Христового. Серед мінливого земного життя славне воскресіння Ісуса Христа дарує душі християнина велику втіху й відраду.

Віруючі вже самим прикладом воскресіння Христового переконані, що з відходом нашого тіла в місце загального упокоєння не все закінчується.

Для людини найтяжчою і найстрашнішою є смерть, тому що вона обриває всі кращі почуття і думки, закінчує всі труди і турботи, – все, чим живе людина. Воскресіння Христове дає нам надію, що смерть не припиняє життя людського духу; вона переносить нашу душу в те життя, яке не має кінця.

Усі ми знаємо, якими гіркими бувають для людини її земні страждання та неминучі  в земному житті хвороби. І як би не примножувалося земне благополуччя,  на землі не перестануть вмирати люди. Втрата близьких хіба не є горем для кожного з нас? І в якому б достатку не жили люди на землі, вони завжди будуть зі сльозами проводжати до могили тих, кого любили.

Воскресіння Христове дарувало нам віру, сильнішу за ці страждання. Воно дає нам силу перемагати їх, бо радість Воскресіння Христового для всіх християн є джерелом світла, мужності й сили.

Нехай не подумає хтось, що цієї радості у воскреслому Господі достойні тільки люди святі, подвижники, пустельники. Ця радість дарована і нам, слабким і грішним дітям Отця Небесного. Святитель Іоанн Золотоустий у своєму Пасхальному слові говорить: «Нехай ніхто не оплакує гріхів; прощення бо засяяло із гробу».

У ці пасхальні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри, зі святом світлого Христового Воскресіння! Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України, Український уряд, Збройні сили нашої держави, всіх християн України і весь український народ. Сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство, в усіх країнах світу, на всіх континентах. Відзначаючи святу Пасху, будемо зберігати в розумі й серці великодню радість воскресіння з мертвих. Свята Церква закликає і вчить нас жити в мирі, любові, в усякому благочесті й чистоті, чесною працею служити ближнім, всьому українському народу і Українській державі, щоб в день нашого воскресіння бути достойними вічної радості з воскреслим Господом і Спасителем нашим, Якому належить слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос Воскрес!

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УАПЦ МИТРОПОЛИТА МЕФОДІЯ

Улюблені у Воскреслому Господеві преосвященні архіпастирі, чесні у Господі пастирі, ченці та вірні нашої Святої Української Автокефальної Православної Церкви! Виповненим радістю серцем вітаю вас зі світлим святом Великодня — днем нашого спасіння, коли, за словом святителя Григорія Богослова, нечисленні краплі крови Спасителя відновлюють цілий світ та, мов закваска для молока, збирають та єднають у єдине ціле усіх людей. Не було і немає на землі величнішої та радіснішої події ніж Великодень. Христос Воскрес, і переможено смерть! Христос Воскрес, і звільняються бранці гріха! Воскрес Христос, й країна смутку та вічної зими виповнюється життєдайним сонцем Богоприсутності! Настав Великдень і міцна рука Воскреслого звільняє від мороку та суму пекла прабатьків Адама та Єву!

Великдень — день нашого спасіння та свободи. Цю свободу людина не може знайти у світі. Й ця свобода не тотожна свободі виключно у її соціальній площині, тобто комплексу прав, які гарантуються людині у демократичному суспільстві. Христова свобода — значно глибша та всеохоплююча. Це свобода від гріха та його наслідків: страждання та смерті. Ті, хто зодягнувся у Христа, ті, хто розділив з Ним біль зради та жах хресної смерті, містично залучаються до Його воскресіння, стають чадами безсмертного Царства, чадами Божими.

Водночас наше життя та духовна свобода у Христі Ісусі є тією закваскою, яка змінила увесь світ. Зраджений, принижений, розіп’ятий, але воскреслий та прославлений Христос став наріжним каменем не лише нової релігійної спільноти, але й усього людства, яке змінилося завдяки шляхетному впливові на світ та свідомість людини євангельських заповідей. Христос не був соціальним революціонером, але свобода у Дусі, котру Він приніс на землю, спонукала суспільство, у якому жили християни, переглянути своє уявлення про людську особистість та міру її свободи.

Християнська цивілізація надала особистості значні свободи та права. Втім, на жаль, сучасна людина забула про шляхетне, царське походження цієї свободи, забула про те, що поза Христом та Його Воскресінням жодної — ані внутрішньої та духовної, ані зовнішньої та соціальної — свободи не існує. Свободи не може існувати без солідарності. Тому, коли суспільство втрачає єдність та любов, свобода неминуче щезає — її викрадають або внутрішні узурпатори, або чужинці.

Втрачена свобода, змарновані надії, згублені покоління, трагічна безвихідь… Ось до чого може призвести людину та суспільство втрата вірності абсолютній свободі у Христі Воскреслому. Свободи не може існувати у суспільстві невільників. Однак невільництво починається не зі зовнішнього завоювання. Невільництво завжди починається зі внутрішньої поразки, з готовності здатися у полон злу та несвободі заради збереження добробуту або зручних обставин життя.

Розіп’ятий та воскреслий Христос — це виклик нашому невільництву. Христос, Який звільнив Адама та Єву від полону у пеклі бажає вивільнити нас від пекла несвободи та самотності, пекла життя, яке надійно ізольовано нашим егоїзмом від Бога та ближніх. Великодень — це свято свободи, і кожен з нас простував до цього осяйного свята властивим йому шляхом. Хтось повністю зберігав піст та ревніше молився, а хтось не зміг цього зробити через стан здоров’я або інші обставини. Однак кожен із нас цього посту намагався бути ближчим Христу. І саме завдяки цим нашим зусиллям, цьому нашому бажанню розділити зі Христом його сум та страждання, наше серце огортає сьогодні радість воскресіння. Воскресіння не може осяяти серце байдужого. Але воно огортає серце кожного, хто прагне жити разом зі Христом, кожного, в кому живе щире бажання сполучити своє життя з життям Бога.

Великодень — це свято єдності, свято, яке об’єднує усіх: жінок і чоловіків, дітей і дорослих, багатих та злиденних. Господь дарував нам сьогодні досвід абсолютної свободи. І те чи збережемо ми цей досвід надалі залежатиме від того, чи зможемо ми зберегти цю єдність з Воскреслим та один з одним.

Христос не лише закликає нас до єдності з Богом та свободи у Нім. Він ще надає нам засіб спасіння та звільнення — Святу Євхаристію, завдяки якій ми будемо таємничо залучатися до дарів Воскресіння кожного разу, коли братимемо участь у Божественній Літургії. Збережімо ж нашу священну єдність та радість цієї осяйної ночі! І нехай Воскреслий Христос обдарує нас мужністю та рішучістю, без яких неможливе справжнє християнське життя. Пам’ятаймо, що шлях до свободи — це шлях самопожертви та солідарності. Закарбуємо на серці, що радість Христової свободи варта того, щоби за неї боротися та страждати, що вона здатна реально змінити ціле наше життя.

Передаю усім вам потрійне пасхальне цілування “Христос Воскрес! Воістину Воскрес!” та молитовно зичу кожному з вас перебувати у пасхальній радості та свободі. Благодать Воскреслого Господа нехай перебуватиме над вами, вашими родинами та усією нашою Вкраїною.

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Великоднє привітання Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира

Високопреосвященним та Преосвященним Владикам! Всечеснішим і всесвітлішим священнослужителям!
Високопреподобним і преподобним ченцям і черницям! Дорогим у Христі братам і сестрам – мирянам!
Мир у Господі і Боже благословення!

Дорогі у Христі!

Наближається празник всіх празників і торжество всіх торжеств – Воскресіння Христове. З цієї нагоди сердечно вітаю усіх вас та бажаю вам святого та радісного Великодня. Особливо цього року, який проголошений Роком християнського покликання з наголосом на покликанні до богопосвяченого життя, хочу привітати тих, що в монастирях, чинах, згромадженнях та інститутах спільнотного життя здійснюють свій чернечий подвиг: освячують свої душі, служать Богові та ближнім. Дорогі ченці та черниці, нехай милостивий Господь кріпить вас, благословляє ваш подвиг та дає нашій святій Церкві якнайбільше покликань.

Рівно ж вітаю членів нашої Церкви, які останніми роками виїхали в різні країни світу, шукаючи засобів для покращення свого життя. Питання міграції стане основною темою цьогорічного Синоду Єпископів, який відбудеться у вересні цього року. Ми міркуватимемо над тим, як маємо вам служити у нових обставинах вашого життя. Тому, коли через тиждень зустрічатимете разом зі своєю громадою воскреслого Христа, будьте певні, що ми за вас молимося і стараємося допомогти вам розв’язувати нелегкі проблеми емігрантського життя.

За рік, від минулого Великодня, відбулося багато змін в економічній, політичній і соціальній сферах суспільства в усьому світі та, зокрема, в Україні. Така мінливість нашого буття може нас налякати і знеохотити. Однак щорічне святкування найбільшого в літургійному році празника Христового воскресіння нагадує нам, що на противагу нестабільності подій нашого земного життя слід поставити те, що Боже, яке є тривалим і незмінним. І ця правда дає нам підставу для нашої віри і надії.

На людські плани та діяльність впливає багато внутрішніх і зовнішніх чинників, тому ми не можемо на них будувати свого життя. Натомість Божа правда і любов не минає, а слугує надійною основою для нашого існування і спонукає нас із глибоким спокоєм у серці віддати себе у руки предоброго Небесного Отця.

Ісус Христос усе своє життя на землі присвятив проповіді про свого Отця, а своїм воскресінням це остаточно і назавжди підтвердив. Тож зустрічаймо цей великий празник, цей доказ Божої турботи про наше добро, з великою радістю і вдячністю. Бажаю вам, дорогі у Христі, такого розуміння змісту всього життя Ісуса Христа від чудесного зачаття до світлого воскресіння. Оминаючи всі земні тривоги, з твердою вірою у Господа Бога, у щирій надії зустрічаймо Воскреслого та приймімо Його любов, і тою вірою, надією та любов’ю ділімося з усіма ближніми.

Христос воскрес!

Пасхальне послання архієпископа Константинополя — Нового Рима Вселенського Патріарха Варфоломія


Усій повноті Церкви благодать, мир и милість Воскреслого у славі Спаса нашого Іісуса Христа!

Возлюблені у Господі браття і сестри, вірні чада Церкви Христової, Христос Воскрес!

Знову приходить благоговійний і радісний день святої Пасхи, що несе радість, утіху та животворящу надію всім віруючим, не зважаючи на пануючу в усьому світі важку атмосферу, спричинену багатосторонньою кризою, з усіма її болючими наслідками, що постають в щоденному житті людей. Воскрес із Гроба Христос, Богочоловік, і разом з ним воскресла і людина! Тиранія смерті відійшла в минуле. Відчай від полону пекла відійшов безповоротно. Єдиний Всемогутній і Податель життя, що прийняв Своїм добровільним Втіленням біду нашої природи в цілому, так само як і причину цієї біди, цебто смерть, віднині «умертвив пекло блиском Божества» і подарував людині життя вічне.

Диявол, хоча він уже позбавлений своєї могутності, безсилий та осміяний, залишаючись вірним своєму імені, невпинно порочить і чорнить цей дар життя, який подав нам Воскреслий Господь. Він оскверняє його через гординю перед Богом, перед ближнім і цілим світом. Він порочить життя людини за допомогою «старої іржі», яка є в нас самих ― цебто схильність до гріха, майстерно застосована дияволом для того, щоб заманити нас у пастку реального гріха чи омани у вірі. Саме з цієї «іржі» народжується гординя, і разом з нею, вони є тією мерзенною парою, яка відповідальна за спотворення наших відносин з самими собою, з ближніми, з Богом і з усім Його творінням. Тому нам необхідно очистити обережно та акуратно цю іржу для того, щоб животворне світло нашого Воскреслого Господа яскраво засяяло в нашому розумі, в нашій душі та в нашому тілі, розганяючи темряву гордині щоб світло життя вічного могло би пролитися на все мироздання.

Цього не можна досягнути ні за допомогою філософії, ні завдяки науці, мистецтву, чи за допомогою будь-якої ідеології, а тільки нашою вірою в Страсті та в Хрест, в Гроб і  Богочоловіка Христа, що зійшов у пекло і Воскрес із мертвих, вірою, яка виявляє себе через сакраментальне життя Церкви, а також через нелегку, постійну духовну боротьбу. Церква як Тіло Христове безперервно переживає з віку в вік чудо Воскресіння. Церква через Святі Тайни, богослов’я та через слідування вченню дає нам змогу бути причетними до чуда, долучитися до перемоги над смертю, стати чадами, що зросли у світлі Воскресіння, і «причасниками Божої природи», як це відбувалося зі святими. Терниста трава пристрастей, що виростає в глибинах наших сердець, угноєна іржею «вітхої людини», повинна якнайшвидше преобразитися у Христі, через Христа і заради Христа та Його живих образів ― наших ближніх ― у квітник непорочності, святості та праведності. Священний піснописець доречно оспівує: «Одягнуті в одежу правди світлішу від снігу, в сьогоднішній день Пасхи возвеселімося, бо в ньому Христос як Сонце правди, із мертвих возсіяв, і всіх нас нетлінням просвітив». Біла одежа правди була передана нам символічно під час Святого Хрещення, і ми покликані через постійне покаяння, радісні сльози, невпинну молитву, обмеження бажань, терпіння перед життєвими труднощами і невпинне старання виконувати всі Божі заповіді, і, перше за все, найголовнішу – любов. Так ми очистимо цю одежу, долучаючись до хресного самоумаління Богочоловіка, щоб і в наше життя, і в світ, що навколо нас, прийшли пасхальне радування, радісне світло Воскресіння і спасіння.

Ми посилаємо Вам ці слова з Фанара, де ми переживаємо Страсті Великої П’ятниці та радість Воскресіння, висловлюючи турботу Церкви-Матері й бажаючи Вам від усього серця прийняти дар спасіння та Пасхальне благословення Владики Життя нашого, що Воскрес із мертвих.
Свята Пасха 2010

Дорогі співбрати архіпастирі, всечесні отці-пресвітери, боголюбні диякони, благочестиві ченці та черниці, брати й сестри!

У світле і світоспасенне свято Воскресіння Господнього сердечно радий вітати вас натхненними і незмінно величними словами великоднього благовістя: «Христос воскрес!».

Цієї світлосяйної ночі ми перебуваємо у життєстверджуючій спільній радості, адже подія, що сталася багато століть тому поблизу древнього Єрусалима, стосується кожного з нас. Більше того, Воскресіння Христове має воістину вселенське значення, бо через нього Спаситель дарував можливість знайти благодатну єдність з Богом кожному, хто відгукнеться на Його заклик: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25: 34).

Тому нині ми вигукуємо разом зі святителем Іоанном Златоустом: «Ніхто не ридай про своє убозтво, бо для всіх настало Царство!». Святкуючи світле Христове Воскресіння, ми свідчимо про правоту цих слів, бо кожна людина, навіть найостанніший грішник, відкуплений кров’ю Христа, має надію на спасіння. За наші гріхи, як і за гріхи всього людського роду, заплачено дорогоцінною Кров’ю Розп’ятого. Щоб прийняти плоди Відкуплення, потрібно мати віру і хреститися (Мк. 16: 16). Більшість народу нашого хрещені, але як же мало тих, хто має віру, здатну змінити життя.

Зміна життя у Христі не означає лише зміну на краще. Це радикальна зміна, що приводить людину до торжества життя і повноти буття (Ін. 10: 10) як у нинішньому перебуванні на землі, так і у віці грядущому.

І свято Великодня допомагає нам ясно відчути нерозривний зв’язок не тільки з подіями двотисячолітньої давнини, але і з майбутнім торжеством «правди вічної» (Дан. 9: 24), коли «Бог буде все у всьому» (1 Кор. 15: 28). Ми вчимося бачити в людській історії здійснення задуму Творця, усвідомлюючи глибину «багатства і премудрості і розуму Божого» (Рим. 11: 33), якими Всещедрий Творець веде людство до спасіння.

Вміння поглянути на історію у світлі Воскресіння Христового особливо важливе за нинішньої доби — доби переважання «новинного» погляду на світ, коли сподівання і прагнення людини обмежені нагальними турботами, і швидкоплинний час змушує наших сучасників забувати про те, що «дні лукаві» (Єф. 5: 16). Живучи новинами, страхами і клопотами сьогодення, ми схильні забувати про найголовніше — про спасіння душі, про Божий Промисел, благий і довершений.

Воскресіння Христове дозволяє усім нам піднестися над буденною життєвою суєтою, щоб побачити справжню велич Божественної любові, яка заради блага людини зійшла навіть до хреста і смерті. Тому нам так важливо усвідомлювати, що Своїм Воскресінням Господь оновлює людську природу, даруючи зміцнення внутрішніх сил кожному християнину в його служінні Церкві, країні, суспільству, родині, ближньому.

Чималі труднощі випадають на долю і простої людини, і цілих народів: люди сьогодні в усьому світі страждають через ворожнечу, війни, бідність, хвороби, самотність, житейську невлаштованість. Світ метушиться у пошуках кращого життя, зневірившись знайти відповіді на свої запитання в людській логіці, політичних технологіях чи економічних рецептах. Церква і сама історія свідчать: жити потрібно згідно зі Словом Божим. Тоді у світлі Христового Воскресіння нам відкриється сенс того, що відбувається, і ми зможемо дати відповідь на найнебезпечніші виклики сучасності.

Нехай Воскреслий Спаситель вдихне й у наші душі твердий намір виконувати Його заповіді!

Поділимося один з одним радістю нинішнього торжества! Зігріємо теплом своїх сердець тих, хто сьогодні страждає і переживає труднощі. Звернімо великоднє вітання до всіх людей: і ближніх, і дальніх. Будемо натхненно працювати заради процвітання країн, у яких ми живемо.

Підношу палкі молитви до Господа про дарування нам життя мирного і благого. Нехай надасть Він Церкві Своїй допомогу і силу сумлінно служити духовному благу опікуваних Нею народів, щоб усі ми зростали у вірі, надії та любові.

Знову звертаю до вас із глибини серця свого урочистий вигук пасхальної радості про Бога, Який переміг смерть і співвоскресив із Собою усе людство:

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес Христос!