Нещодавно в Українській Євангельській Теологічній Семінарії (УЄТС) вийшов новий номер журналу «Християнська думка» з матеріалами за темою «церква і лідерство». Статті викладачів присвячені різним аспектам теми, яка сьогодні — одна з найважливіших серед служителів. Останнім часом християнські деномінації, особливо протестантські, переживають кризу лідерства. У багатьох з тих, хто хворіє на «месіанський» синдром відносно постатей своїх пасторів та єпископів, поступово відкриваються очі і відбувається якщо не повалення, то принаймні розхитування, власних ідолів. Виявляється, що ті, кого деякі з нас ототожнювали з месіями нації, є не ким іншим аніж вискочками та шарлатанами. Спостерігаємо, що багато українських служителів вищих ланок проповідують відверту єресь, мають проблеми сексуального характеру, хворіють на фінансову непрозорість, намагаються виступати компетентними в питаннях світової літератури чи політики, не будучи ознайомленими ані з першим, ані з другим.

В УЄТС вже не перший рік існує програма з християнського лідерства, в межах якої навчаються десятки служителів з різних країн слов’янського світу.

Зацікавленість в програмі була викликана саме зсувами і перекосами, які існують у межах лідерства в церквах на пострадянському просторі. Моделі лідерства, які були залучені зі світу бізнесу, в один момент дали збій і виявили системну проблему в розумінні того, яким має бути «пастор добрий». Криза лідерства підштовхнула деяких дослідників шукати більш виправдані та обґрунтовані форми лідерства у Священному Писанні та історії церкви. Отже, журнал з лідерства став довгоочікуваним результатом багаторічної рефлексії викладачів, менторів і духовних опікунів, які працюють в межах цього академічного закладу і цієї програми.

Радислав Тацюн пише про кризу національного лідерства на прикладі конфлікту між героями Старого Заповіту Йосипом та Юдою. Історія «першого прощення», яке знаходимо в Бутті 45:5-8; 50:16-21, є гарним прикладом однієї з ключових характеристик лідера – вмінню прощати. Ця характеристика свідкує про здібність лідера до переміни та трансформації (с.9). Джерело лідерства Юди полягає в його здібності до каяття та виправлення. Мужність каяття має йти поруч з мужністю простити винуватцю (с.12). «Якщо Юда був першим лідером в біблійній історії, який мав вину визнати та стати на шлях каяття, то Йосип був першим лідером, в біблійній історії, який мав мужність прийняти каяття та простити» (с.12). «Прощення починається не зі здібності забувати минуле, а з уміння пам’ятати це минуле чесно/правильно» (с.13), – пише автор. Отже, прощення є лакмусовим папірцем готовності до змін, а отже і самого лідерства (с. 16).

Стаття «Ключове питання лідерства: притча Іофама» Федора Райчинця є, на мою думку, одним з найкращих, якщо не найкращим, текстів за темою «криза лідерства» в протестантських церковних та семінарських колах. Оповідь про протистояння Авімелеха та Гедеона, притча про дерева з книги Судів 9:8-15 звучать сьогодні більш ніж актуально та сучасно. Основна ідея статті, а точніше, ключові питання лідерства – чому ті, хто може вести за собою людей і за ким люди готові йти добровільно, – не прагнуть лідерства, тоді як ті, кому не дано вести за собою людей і за ким люди йдуть не дуже охоче, дуже сильно прагнуть лідерства, роблячи все, навіть порушуючи правила, заради того, щоб домогтися лідерства (с. 23,42). Автор також нагадує нам, що Гедеон поєднував у собі вірність Явхе та схильність до ідолопоклонства (с.35). Звісно лідери Священного Писання – це не ідеальні люди, якім невідомі поразки та невдачі, а ті, хто можуть чесно визнати, що його життя не ідеальне, а поразки та невдачі – необхідні кроки у становленні його як лідера (Пр.24:16; Пс. 33:20) (с.36).

Тест Павла Горбунова про роль «розбитого сердца» (мабуть, це найкраще слово, яке підходить під російське «сокрушение») в житті та служінні лідера на прикладі життя та служіння апостола Павла. На думку автора, саме зламоносердність є фундаментальною складовою біблійного лідерства (с. 48). Згідно Псалма 33:19, Господь є близьким саме для тих, хто має таку рису. «Розбите сердце» жадає не влади, а саме волі Божої. За земними стандартами, така людина є розбитою, за небесними – сильна (с.51). Все життя апостола Павла, його служіння поганам, згадка про «колючку» (жало) в тілі (чим би це не було) свідчать про те, що він мав розбите серце.

Ректор семінарії Іван Русин пише про лідерство на прикладі Євангелія від Марка, де лідер існує заради інших людей: він для команди, а не команда для нього. Лідерство починається з усвідомлення не власних потреб, а потреб інших (с. 84). Викладач церковної історії Олег Борноволоков висвітлює теологічний погляд на пасторське служіння проповідника, пастора, вчителя Дональда Джі (союз ХВЄ). Дуже цікаво ознайомитися з вченням цього служителя відносно природи пасторського служіння (с. 104) та служіння жінки в церкві (с. 107).

Представник християнської психології В’ячеслав Холанський приділяє темі діалогу, в контексті концепції морального лідерства, доволі таки розвернуте дослідження. Для автора діалог це не просто форма спілкування через обмін репліками, а «по-дія різних позицій», які орієнтовані на розуміння та розвиток інших точок зору, готовність до постійного самовдосконалення власного світогляду, персональна переконаність у праві Іншого бачити світ по-своєму, при закріпленні таких самих прав (с.115). Отже діалог є конче необхідною умовою реалізації поклику лідера (с.116). І на завершення, викладач теології Денис Кондюк, взявши за відправну точку теологічну естетику, пише про лідерство через призму теологічної естетики, де на прикладі сучасного кінематографу, аналізує образ лідера в медіа (кінематографі та серіалах).

З тої причині, що автори є викладачами майже всього спектру теологічних дисциплін – від теології до історії церкви, від християнської психології до місіології – читач зможе знайти в журналі багату палітру матеріалу, який зацікавить як тих, хто більше працює з теоретичним матеріалом (наприклад, біблеїстика), так само і тих, хто працює з практичним матеріалом (наприклад, християнське консультування). Інтерв’ю з представниками церков, служінь, журналістської діяльності та соціально-економічних досліджень, наведені в кінці журналу, слугуватимуть гарною їжею для розуму тим, хто все ще думає про нові горизонти лідерства і забуті істини Священного Писання.

Насамкінець ще раз зазначу, що тема лідерства є однією з найважливіших і найактуальніших тем сучасного християнства. Неправильне розуміння Євангелія веде до неправильного розуміння лідерства, а викривлене лідерство веде до проповіді викривленого Єваннгелія.


Анатолій Денисенко

Теги: