16 квітня 2009 року, о 13.00, у Ватикані було повідомлено про те, що папа Римський Бенедикт XVI благословив рішення синоду єпископів Української греко-католицької церкви про призначення ієромонаха-студита Йосифа (Міляна), настоятеля храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці при патріаршому соборі Воскресіння Христового, єпископом-помічником Київської архієпархії, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Новому єпископу уділено титулярний престол Друзиліане. Згідно із повідомленням глави УГКЦ, владика Богдан (Дзюрах), який дотепер виконував обов’язки єпископа-помічника Київської архиєпархії, буде покликаний до інших завдань у житті Церкви.

Біографія ієромонаха Йосифа (Міляна)

Народився 6 липня 1956 року в с. Добряни, Городоцького району на Львівщині, в родині греко-католиків. Після здобуття середньої освіти пройшов строкову військову службу (1974-76). Після її завершення розпочав глибше цікавитися Церквою та її наукою. У цей час підпільну громаду нелегально діючої тоді греко-католицької парафії Святого Івана Богослова в Добрянах Городоцьких обслуговував єрм. Василь (Вороновський), від якого він довідався про чернецтво, зокрема студитське та підпільну семінарію.

5 січня 1979 року отримав благословення о. Юліяна (Вороновського), тоді настоятеля Студіону, на початок кандидатури до монастиря. 8 березня 1983 року зложив вічні обіти-схиму і прийняв ім’я Йосиф (світське ім’я Іван).

Під час підпільного монашого життя старався спільно, як можливо, провадити монаше життя. Студіював семінарійний курс та проходив священичу і монашу формацію під проводом о. Юліяна Вороновського, інших єреїв Студіону та єпархіального духовенства.

У вісімдесятих роках перед Митрополитом Володимиром (Стернюком) склав частину іспитів з теологічних предметів. 9 травня 1984 року отримав дияконські, а 30 грудня 1984 року єрейські свячення (святитель владика Володимир (Стернюк)).

З 1984 року до часу виходу УГКЦ з підпілля працював на Львівському заводі «Біофізприлад».

Як священик в підпіллі працював з катехитичними групами дітей та молоді. Обслуговував вірних у різних парафіях Яворівського, Перемишлянського та інших районів Львівської області. Після виходу Церкви з підпілля служив у парафії с. Унів та навколишніх сіл Золочівського району. Пізніше, як перший греко-католицький священик після легалізації УГКЦ, служив в Студитському монастирі Св. пророка Іллі у Яремчі та обслуговував парафію м. Яремча-Дора і с. Ямна Надвірнянського деканату Івано-Франківської єпархії.

Восени 1990 pоку, після повернення УГКЦ собору Св. Юра, служив у ньому майже рік як сотрудник. У 1992 році покликаний проводом монастиря до монашої обителі Св. Йосифа у Львові та призначений настоятелем.

У 1992 році розпочав студії в Інституті літургічно-пасторальної формації Люблінського католицького університету. У червні 1996 року захистив магістерську працю у Люблінському католицькому університеті і отримав ступінь магістра богослов’я. 12 червня 1997 року, згідно з успішно складеними ліценціатськими іспитами, отримав ступінь ліценціата та продовжив студії над докторською працею «Християнська формація мирян у світлі писань Митрополита Андрея Шептицького», у тому ж університеті.

У травні 1993 року Блаженнішим Мирославом-Іваном (Любачівським) призначений духовним опікуном християнських молодіжних організацій. У лютому 1997 року декретом єпископа-помічника Глави Української Греко-Католицької Церкви призначений головою Патріаршої комісії у справах молоді.

З березня 1997 року призначений настоятелем храму Пресвятої Євхаристії, Центру душпастирства молоді УГКЦ у Львові.

З травня 1998 року отримав благословення Глави УГКЦ на працю в Європейському комітеті академічного душпастирства, створеному Папською конгрегацією католицького виховання та Римським вікаріатом.

Декретом Глави УГКЦ Патріарха Любомира від 1 листопада 2008 року призначений настоятелем храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового та іншим декретом призначений головою Комісії культури Київської архиєпархії.