26 червня 2009 року відбулося  засідання Богословського клубу імені Максима  Сповідника на тему: «Що таке помісна церква?»
О. Володимир  Сміх (УПЦ КП) розвивав тези еклесіології митрополита Іоанна Зізіуласа аж до твердження про помісність окремої  євхаристійної общини. Все, що є в Церкві, крім Церкви як Тіла Христового і євхаристійних общин, є лише адміністративними структурами. Єпископи і навіть Предстоятелі містично (онтологічно) очолюють лише ту общину, в якій вони звершують євхаристію. Зв'язок між общинами містично є звязком лише любові, а влада єпископів та підкорення общин є лише фактами адміністративними.
Твердження про  помісність окремої общини викликало  справедливі заперечення з боку о. Андрія Глущенка (УПЦ). Помісною Церквою можна визнати лише єпископію. Священники звершують таїнства, в тому числі і євхаристію, оскільки відповідні повноваження делеговані священникам з боку їх єпископа. Всі євхаристії, що звершуються священниками, мають містичне співвіднесення із євхаристією, що її звершує єпископ.
Юрій Чорноморець (УПЦ) підкреслив, що помісною є церква, яка має самостійний собор єпископів. Саме єпископам належить влада «вязати та розвязувати», влада апостольська. Помісні собори вповноваженні приймати рішення, що стосуються церкви, і навіть можуть приймати нові догмати – що відбулося на Константинопольських соборах XIV століття під час паламістських суперечок. Визнання окремої общини чи навіть єпіскопії помісною Церковою відкриває шлях до протестантизації православної еклесіології, є абсолютизацією пневматологічного аспекту Церкви на шкоду христологічному аспекту.
Учасники дискусії погодилися із тим, що наголос на владі  єпископів у Церкві у Юрія Чорноморця, можливо, є  виразом позиції  Москвського патріархату, а вчення о. Володимира Сміха про помісність общини відображає еклесіологічну свідомість багатьох священників УПЦ КП і УАПЦ. Учасники дискусії погодилися на необхідності поглибленого богословського діалогу щодо поняття помісності.