На Прикарпатті протягом 6-7 липня перебував Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Предстоятель УПЦ Київського патріархату мав зустріч із керівництвом Івано-Франківської області – головою облдержадміністрації Миколою Палійчуком, головою обласної ради Ігорем Олійником та заступником голови-керівником апарату ОДА Олегом Коржаком.
7 липня, за традицією, у день святкування Різдва Іоанна Предтечі та святих Іова і Феодосія Манявських, Патріарх Філарет очолив літургію в Хресто-Воздвиженському Манявському монастирі.

До речі, чоловічий монастир, що розташований у Богородчанському районі, у православному світі ще називають «українським Афоном». Після закінчення божественної літургії предстоятелль УПЦ КП Філарет за «відродження духовних традицій» нагородив Миколу Палійчука та його заступника Тараса Парфана орденом рівноапостольського князя Володимира ІІ ступеня, повідомляє Malakava.com

Як відзначив архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, керівництво облдержадміністрації активно долучається і сприяє процесу відновлення місця паломництва багатьох православних вірян.

Довідково:

Архітектурний монастирський комплекс будівель Маняви представляє ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з баштами і бійницями, - вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов. Між схилами гір, покритих вічнозеленими ялицями, з трьох сторін скит омивається водами правої притоки річки Манявки. Колись це було місце для молитви, очищення, сповіді і причастя, надійне сховище за часів нападів кримських татар і турок. Майдан монастиря має підземні склепінчасті пивниці, справжні лабіринти з таємними виходами в гори, сполучними переходами між будівлями. У 1621 р. скит було обнесено кам'яним муром з трьома оборонними баштами.
Скит як обитель мав особливу місію і слугував притулком для двох сотень ченців.
У 1620, а пізніше в 1748 р. скит від Константинополя отримував ставропігію - це означало, що монастир не підлягав ні Львову, ні Києву, ні Москві, ні Риму, тобто був незалежним. У 1628 р. Манявський скит отримав титул "очільного монастиря воєводств Російського (Галицького), Белзького і Кам'янець-Подільського)". Скиту підпорядковувалися тоді 556 інших монастирів.
На початку XVIII ст. скит на Унівському соборі (Унів - сіло Перемішлянського району на Львівщині) беззастережно прийняв унію, але на короткий термін, оскільки втрачав самостійність і незалежність. Окрім православних молдавських заступників, добродійниками і причетникамі, та ченцями скиту були Касіян Сакович, Кирило Ставровецький, Лев Шептицький, Йосиф Шумлянський, Іов Залізо (Почаєвський), Василь Туркул і ін. Монастирське кладовище стало місцем вічного спочинук для тисяч віруючих християн різних конфесій і ченців скиту.
Зокрема, на думку багатьох учених, саме в скиту Манявському похований гетьман Іван Віговський, оскільки він особисто просив про це за життя. Тут, біля нього, ймовірно похована і його дружина Олена Статкевичівна. У 1930-х рр. здійснювалися спроби розшукати могилу гетьмана, проте безуспішно.