18 липня о 14:00  в парафіяльному храмі Матері Божої Параманної у м. Бучач відбудеться парафіяльний відпуст, з яким збігається 630-та річниця створення храму і першої письмової згадки про місто.
На ювілейну урочистість священики щиросердечно запрошують всіх бажаючих, щоб відсвяткувати ці дві події.

Історична довідка:

Минуле Бучача приховує в собі багато суперечливих моментів. Так, офіційною датою заснування міста вважається  1260 рік, коли вперше згадується родина Бучацьких гербу Абданк, які «героїчно обороняли Русь і Поділля від монголо-татарської навали». А першою письмовою згадкою про місто Бучач є грамота з 1379 року, якою Михайло Абданк «з натхнення Божого побудував новий костел Успіння Пресвятої Богородиці і виділив кошти на його утримання для більшої слави Божої», даючи цим самим початок одній з перших римсько-католицьких парафій Львівської архідієцезії та споруджуючи першу християнську святиню в місті. В цьому ж документі згадується про вже існуючий дерев’яний замок - “гніздо роду Бучацьких гербу Абданк”, який був пристановищем та запорукою розквіту міста.
 Перший костел у Бучачі був дерев’яний, пізніше побудували кам’яний у готичному стилі. А сьогоднішня споруда костелу Успіння Пресвятої Богородиці  створена в 1761-1763 роках у стилі бароко. Бернард Меретин, а згодом Мартин Урбанік були архітекторами храму, а видатний скульптор Галичини Іоан Григорій Пінзель зі своїми учнями виконав різьблення вівтарів. Унікальність костелу в тому, що І. Г. Пензель, вирізьбивши вівтар «Святого Юди Тадея», брав перед ним шлюб, хрестив дітей. Дехто висловлює сміливі припущення, що скульптор міг бути похований у підземеллях цього храму.
За радянського тоталітарного режиму Свято-Успенський костел розділив долю інших святинь України, і місце, де люди століттями в молитві поєднувались з Богом, світська влада перетворила на склад промтоварів.
Відродження святині співпадає з часом відродження незалежної України. Храм повернувся до продовження своєї місії – запалювання Божої іскри в серцях бучачан. 
Сьогодні в храмі вирує релігійне та культурне життя: окрім богослужіння, проводяться нічні чування, зібрання молоді, катехези для молоді, дітей та дорослих, концерти релігійного співу. Історично склалось так, що ще до сьогодні Римсько-Католицьку Церкву на Західній Україні вважають польською. Хочеться спростувати цю думку, підкреслюючи той факт, що Римсько-Католицька Церква є вселенською і відкритою для різних національностей. Це підтверджує й храм міста Бучач, де вірні моляться українською, польською, латинською та російською мовами.