Про це сказано в документі «Практика заяв і дій ієрархів, духовенства, монашества й мирян під час передвиборних кампаній. Проблема висунення духовенством своїх кандидатур на виборах», прийнятому 2 лютого 2011 року Архиєрейським Собором РПЦ, повідомляє РІСУ.

Водночас у документі вказано й виняток із цього правила. Це, зокрема, «коли обрання ієрархів або духовенства в законодавчий (представницький) орган влади викликано необхідністю протистояти силам, в тому числі розкольницьким і іншоконфесійним, які прагнуть використовувати виборну владу для боротьби з Православною Церквою». Тоді, як зазначено в документі, Священний Синод або Синод самокерованої Церкви визначає осіб для участі у виборах до органів державної влади і в індивідуальному порядку дає на це благословення. Однак, беручи участь у виборах за партійними списками, священнослужителі все одно не мають права бути членом політичної партії.

Автори документа наголошують, що Церква в особі своїх повноважних представників може взаємодіяти з політичними партіями та окремими політиками. Проте необхідним є «повсюдне здійснення рішень Архиєрейських Соборів і Священного Синоду, згідно з якими єрархи та священнослужителі не можуть висувати свої кандидатури на виборах до органів представницької влади будь-яких рівнів (наднаціональні, загальнодержавні, регіональні, місцеві)». Священики, монахи й миряни, які є керівниками синодальних та єпархіальних установ, «не повинні балотуватися до органів влади і брати участь у передвиборній агітації, навіть якщо їх кандидатури висуваються громадськими організаціями або пропонуються органами влади на місцях». Крім того, єрархам та духовенству рекомендовано не займати посади в органах виконавчої та судової влади, за винятком несення пастирських обов'язків у цих установах. Не мають вони права також, згідно з документом, заявляти про підтримку всією церковною повнотою будь-якого державного ладу, будь-якої політичної доктрини, якої-небудь партії або політичного лідера. Вони можуть «говорити тільки особисто від себе або від імені тієї чи іншої групи однодумців, але не від імені Церкви». Неприпустимим названо пропонування особистих політичних поглядів з церковного амвона, а також надавання для політичних заходів церковних приміщень.

Православні миряни можуть повноцінно брати участь у політичній діяльності, в тому числі й як кандидати на виборах та як творці політичних партій. Однак ті з мирян, що працюють у всецерковних установах, повинні мати на таку діяльність благословення Патріарха і Священного Синоду.

Також «Церква залишає за собою право давати моральну оцінку політичним програмам і заявам, особливо тоді, коли мова йде про відкриту або приховану пропаганду безбожництва, морального релятивізму, перегляду традиційних моральних норм в особистому, сімейному чи суспільному житті, про пропаганду гріха, про завдання збитку історичним чи культурним пам'яткам, про деградацію або руйнування навколишнього середовища, про духовне чи фізичне здоров'я людей, про виховання молодого покоління, турботу про бідних, хворих, людей похилого віку, самотніх і стражденних людей», – наголошено в документі.