Шості Міжнародні Софійські читання «Християнські святині – скрижалі Вічності, Мудрості й Краси: нові грані пізнання» пройшли 26-27 травня у Національному заповіднику «Софія Київська». Конференція була присвячена 1000-літтю Софії Київської й зібрала широке коло українських та зарубіжних науковців, повідомляє кореспондент «Релігії в Україні».

Наукове обґрунтування святкової дати виклала у своїй доповіді «День народження» Софії Київської за давньоруськими джерелами» завідувачка відділу науково-історичних досліджень Національного заповідника «Софія Київська» Надія Нікітенко.

Софійський собор, за думкою науковця, є «втіленням у образотворчій формі Софії – Премудрості Божої. Адже Премудрість – це Бог Слово, Іісус Христос, Божа сила і Божа Премудрість (1 Кор. 1: 24). У давньоруському сказанні про Софію Київську прямо говориться, що премудрість – є Христос, а храм – Богородиця. Отже народження храму Софії Премудрості Божої ідейно ототожнювали з втіленням Христа, а воно сталося не одразу – від Його непорочного зачаття Дівою Марією під час Благовіщеня і до Різдва, коли Він прийшов у світ. Стосовно храму це означало – від його закладин, тобто освячення місця, освячення фундаментів до освячення престолу і звершення першої літургії».

Своє датування Софії Київської Надія Нікітенко підтверджує нещодавно виявленими давніми графіті на стінах собору та хронікою німецького єпископа Тітмара Мерзебурського. За її словами, про освячення Софії літописи взагалі нічого не говорять, є лише два записи у місяцесловах: під 4 листопада та 11 травня (за старим стилем). Щоб зрозуміти чому в святцях збереглися дві дати освячення Софії треба врахувати, що цей чин передбачав включення в нього основних моментів створення храму – від заснування (освячення фундаменту) до звершення першої літургії (освячення престолу).

«Накладаючи ці дні на хронологічну канву найбільш ранніх софійських графіті, що засвідчують виникнення Софії в другому десятиріччі XI століття, я датувала її закладення неділею, 4 листопада 1011 року, а освячення – неділею, 11 травня 1018 року, – стверджує Надія Нікітенко. – Чому? Тому, що саме на ці дати у XI столітті випали недільні, або господні дні, в які за канонами можна було освятити Софійський собор. Тобто, собор був закладений і майже завершений Володимиром в 1011-1015 роках, а остаточно закінчений його сином Ярославом». Про це, за словами доповідачки, свідчить напис на арках центрального купола, зроблений митрополитом Петром Могилою у 1634 році.

Нагадаємо, що частина наукової спільноти не поділяє гіпотезу Надії Нікітенко, зокрема її розкритикував відомий київський вчений директор Інституту археології НАН України академік Петро Толочко.  

В той же час, генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська вважає, що «кожний вчений має свою думку, величезний досвід своїх наукових пошуків, свою концепцію й опирається на свої певні знання». «Тому, я не думаю, що треба взагалі говорити про остаточну дату, – зазначила вона в коментарі інтернет-порталу «Релігія в Україні». – Це є версія наших учених й тих, хто її підтримав. Їх достатньо багато в Україні й близькому і далекому зарубіжжі. Держава прийняла цю дату до святкування і ми її святкуємо. Конференція проходить саме в рамках цього святкування, в рамках указу Президента України Віктора Януковича і постанови Кабінету Міністрів, хоча вона є традиційною і проводиться вже вшосте».

Кульмінацією Софійських читань стала майже детективна розповідь про зниклі за часів радянської влади київськи святині – чудотворну ікону Миколи Мокрого (найдавніша відома чудотворна ікона святого Миколая, перша чудотворна ікона Русі, найшанованіша святиня Софії Київської) та останки князя Ярослава Мудрого.

Цю тему розпочав у своїй доповіді головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук Сергій Білокінь, а завершила генеральний директор «Софії Київської» Неля Куковальська.

Сергій Білокінь повідомив, що після відступу німецьких військ з Києва, чудотворну ікону Миколи Мокрого вивіз до Варшави єпископ УАПЦ Мстислав (Скрипник). Там опіку над іконою та реліквіями князя Ярослава Мудрого перебрав архієпископ Палладій (Відибіда-Руденко). Потім вона опинилася у Троїцькому соборі в Брукліні (Нью-Йорк, США).

Неля Куковальська розповіла про те, як у 2009 році було вирішено відкрити саркофаг Ярослава Мудрого для оновлення наукової інформації та більш детального його вивчення.

Здивуванню науковців не було меж, коли вони виявили там замість останків князя та його дружини Інгігерди, зовсім інші рештки кістяку невідомого походження. Згодом науковці знайшли замітку митрополита Іларіона (Огієнка) про те, що останки великого князя Ярослава Мудрого разом з чудотворним образом святителя Миколая у 1944 році було вивезено з Києва.

Працівники «Софії Київської» влаштували своє розслідування, яке привело їх до української діаспори в Америці, з представниками якої науковці розпочали листування. Своєрідну крапку в цій історії поставило відрядження директора «Софії Київської» до США. За її словами, перебуваючи у Троїцькому соборі Брукліна, вона знайшла ікону святителя Миколая, а після спілкування з місцевим духовенством «отримала докази про місцезнаходження реліквій князя Ярослава Мудрого». За її припущенням, вони також знаходяться у цьому храмі.

Повернувшись до України, генеральний директор «Софії Київської» Неля Куковальська звернулась із проханням про сприяння у поверненні святинь до керівництва держави, але відповіді не отримала, хоча й була підтримана Предстоятелем УПЦ митрополитом Володимиром. «Але я не втрачаю надії на те, що ми колись повернемо оці святині, які мають бути в Софії», – вірить Неля Куковальська.

Вона також розповіла, що на конференцію приїхало більше 150 учасників з України, Росії, Польщі, Угорщини та Німеччини. Робота проходила у 4 секціях: пам’яткоохоронна та реставраційна діяльність; історія культури та мистецтвознавство; археологія та історіографія, джерелознавство, філософія, музеєзнавство. Було багато цікавих доповідей щодо інженерних та архітектурних досліджень території і пам’яток. «Я так розумію, – підкреслила директорка, - що на наукових конференціях такого рівня рідко подібні питання ставляться, які поставлені у нас. І мені дуже приємно, що в Україні Софія є зачинателем таких комплексних досліджень».