Завантаження. Будь ласка, зачекайте...
29 мая 2011 года в Киеве Синодальными отделами УПЦ (МП) по делам молодёжи и по благотворительности и социальному служению был организован флэшмоб.
Целью проекта была миссионерская проповедь среди невоцерковлённой молодёжи. Флэшмоб проходил на 3-м этаже торгового центра «Дрим Таун» (станция метро «Оболонь») и длился одну минуту. Мобберы разделились на три сектора. Одни три раза хором выкрикивали: «Христос воскресе!»; а другие отвечали: «Воистину воскресе!». После этого третья группа пропела трижды тропарь Пасхи.
Участники и организаторы проекта — молодёжное движение при Ионинском монастыре «Молодость неравнодушна!», волонтёры из Братства преподобного Ионы Киевского, волонтёры молодёжного движения города Коростеня с руководителем отцом Георгием Кузнецовым, студент КДАиС Мозговой Вячеслав, сообщает сайт «Молодость неравнодушна!».
Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту
© Усі права захищено 2008-2009.
При копіюванні матеріалів із сайту посилання обов`язкове
Думки авторів не завжди збігаються з точкою зору редакторії
Украина, г. Киев, ул. Мечникова, 14/1
294
Зараз, здається, та ж духовна ситуація, що трапилася з апостолом Павлом у Афінах. Куди б ти не прийшов із публічною та масовою проповіддю - хоч би в ареопаг (Верховну Раду), хоч би на агору (стадіон) - реакція одна: "одни насмехались, а другие говорили: об этом послушаем тебя в другое время" (Діян.17:32).
Зараз час (мені здається) іншої проповіді - ненав'язливої та тісно поєднаної з практикою.
Може, не дуже коректне порівняння, але з мого досвіду найдієвіша проповідь - у вигляді "джинси". Джинса - це прихована реклама у фільмі. Але саме такий стиль дає можливість людині самій зробити усвідомлений вибір.
Моя подруга дитинства колись привела мене до Сандея Аделаджі. Я, коли звідти виходила, вивела і її. Я - одразу майже прийшла у православ'я, а вона більше 5 років нікуди і не потикалася - дуже були складні психологічні наслідки перебування у харизматів. І тут вже не залізеш людині в душу - не питає, і ти мовчиш. Але всі знають, де я знаходжуся. А тут така справа: якщо ти хочеш про щось знати, то шукаєш у першу чергу знайомих, які щось знають про предмет цікавості.
І ось вона зізнається, що інколи заходить до православного храму, але нічого не відчуває з того, що мала б відчувати (як їй здається). Отже, уже є точки дотику, по яких можемо поспілкуватися. Але отой "зуд спасительства"... Поки що зашиваю собі рота, аби не нашкодити. Але так може статися, що і мій (моїх друзів) досвід їй знадобиться. А знадобитися може тільки в одному випадку: якщо за ці кілька років спостерігання за нашим, православних, життям людина може зробити висновок, що наш шлях може хоч якось бути прикладом і для неї. Тобто власне недискредитоване всілякими забобонами, мракобіссями, явними аморальностями, підлістю та нещирістю життя - найкраща проповідь.