Данилівська дерев’яна готична церква – наймолодша серед таких споруд Хустщини і, можливо, найгарніша. Збудований 1779 року, храм має дивовижні пропорції. «Здається, ще мить – і дерев’яне диво здолає земне тяжіння», – кажуть туристичні путівники. Проте земні реалії все ж позначаються і на духовних спорудах, пише Закарпаття онлайн.

Данилівська церква уже нині перебуває в аварійному стані. Рятувати її потрібно чимшвидше. Інакше Закарпаття може втратити одну з найцінніших перлин дерев'яної архітектури. 

Непрості стосунки між греко-католицькою та православною громадами в Данилові складалися десятиліттями. Це підтверджує наступна могила, до якої підходимо. Останній греко-католицький священик, який правив у дерев'яній Святомиколаївській церкві – отець Азарій, замордований данилівцями у 1920 році. Бабця Павліна розповідає: "Люди повернулися з фронту після Першої світової. Багато хто тоді прийняв православ'я. Дехто з політичних мотивів – мовляв, для протиставлення колишній чеській владі, мадярам. От тоді й почали знущатися над отцем Азарієм, перебиралися вночі у простирадла, кричали попід вікнами, залякували його, сім'ю, дітей... До чого тільки не вдавалися! Святий отець помер від інфаркту. Залишилося шестеро дітей... Але ті люди, що так вчинили – ніхто з них потім не жив благочестиво. Ніхто. Усі загинули".

Каже, що тепер покладає надії на допомогу самого єпископа греко-католиків Мілана Шашіка. Мовляв, хтось уже передав йому інформацію про критичний стан старовинної греко-католицької святині Данилова. 

По смерті Папи Римського Івана Павла ІІ, після довгих років забуття, відновили богослужіння в церкві, правити які кожної неділі сюди приходив греко-католицький священик із Золотарьова. Тепер уже не ходить. Через аварійний стан у церкві віднедавна припинилися богослужіння.

Бабця Павліна час від часу впускає туди лише туристів-цінителів дерев'яної архітектури. Журналісти запитують, чи багато в селі залишилось греко-католиків і чи багато з них навіду¬валось до старої церкви, коли там відбувалися служби. "Люди не йдуть до церкви, – чую у відповідь. – Хто були греко-католики у селі – повмирали, а їхні діти вже православні. Православний священик також усіляко відмовляє людей помагати цій церкві, наказує, щоб не ходили сюди". Сама ж бабця Павліна, розповідає, йшла молитися і до старого греко-католицького храму, і до новішого (1928 року) православного. "Для мене немає різниці. Я йду туди, де люди моляться. Завжди кажу так: кожен може по-своєму молитися, але Бог для всіх один: і для нас, і для турків, і для арабів..."

Сільський голова Данилова Михайло Дудаш розповідає, що для порятунку церкви має намі р створити громадську організацію "За відродження Данилова". Львівський інститут розробив проектно-кошторисну документацію для проведення першочергових протиаварійних робіт. Проте сама громада села самотужки, без фінансування з обласного, районного бюджетів, без допомоги благодійних фондів не здатна вирішити цієї проблеми.