Ювілейний Собор УПЦ не став сенсаційним, як про те і попереджали її офіційні представники. Жодна з гучних версій, про які напередодні писалося у багатьох статтях, не справдилася, повідомляє кореспондент порталу «Релігія в Україні» Олег Алімов у своєму репортажі.

Вранці, 8 липня, на вулиці Прорізній, поблизу КПЛ, вже стояли 5 автобусів Державного управління охорони. До Верхньої лаври пускали через економічні ворота й лише за перепустками. Заходи безпеки не були зайвими. На помісний Собор УПЦ зібрався увесь єпископат УПЦ (а це майже 70 владик), найвідоміші священики та миряни. Серед останніх були помічені народні депутати України Андрій Деркач та Василь Горбаль.

Якщо поблизу Успенського собору та Трапезного храму панували тиша і спокій, то пагорбами  Нижньої лаври вже з самого ранку прямували прихильники відлученого нещодавно від церковного спілкування Валентина Лукіяника, голови Союзу православних братств України. До речі, громадську організацію, яку він очолює, позбавили церковного благословення ще у 2008 році.

Протестувальники, скоріш за все, намагалися дістатися площі перед Трапезним храмом, у якому проходив Собор. Але, відтіснені міліцією, зайняли територію поблизу Мистецького Арсеналу, навпроти центрального входу до Києво-Печерської лаври.

Під час імпровізованого мітингу гучно лунав голос Валентина Лукіяника: «Відбулася узурпація влади у Церкві групою людей. Цій повноті влади, яка опинилася у руках Київського митрополита та його оточення, позаздрить навіть Папа Римський. Проте це не Церква...»

Втім, цей громадський діяч з десятками своїх прихильників не став героєм дня. Напружене очікування, яке супроводжувало початок Архієрейського Собору, а згодом і помісного Ювілейного Собору УПЦ, змінилося після переконливих слів прес-секретаря Предстоятеля УПЦ, голови Синодального інформвідділу протоієрея Георгія Коваленка, який повідомив, що ніяких змін та кардинальних рішень не буде.

Все сталося прогнозовано  – Собор схвалив Статут у редакції 2007 року, прийняв Ухвалу, якою підтвердив єдність УПЦ з Московським Патріархатом, вказавши на оптимальність її сучасного канонічного статусу, та закликав православних, що відійшли від канонічної Церкви, повернутися до неї. У підсумковому документі не було нічого принципово нового.

Разом з тим була створена комісія на чолі з митрополитом Донецьким і Маріупольським Іларіоном (Шукало), яка буде вивчати пропозиції щодо вдосконалення прийнятого Статуту УПЦ 2007 року.

На запитання журналістів про кількість постійних членів Священного Синоду, яка спричинила колізію (згідно рішення Синоду їх 10, а згідно затвердженого Уставу – лише 7) прес-секретар Предстоятеля УПЦ протоієрей Георгій Коваленко відповів, що «не Церква для Статуту, а Статут для Церкви».

«Для нас більшу вагу має Євангеліє, постанови та правила святих Соборів, а Статут – це документ, яким ми керуємося у відносинах зі світською владою, де ми їй пояснюємо зрозумілою для неї мовою, як ми влаштовані», – пояснив речник Предстоятеля  УПЦ.

Останні хвилини Ювілейного Собору розірвали тишу навколо Трапезного храму гучним співом «аксіос» (грецьк. – достоїн). Так делегати вітали митрополита Володимира з присвоєнням йому найвищої відзнаки держави – звання Героя України. «Це нагорода не моя, це нагорода віруючих православних людей, духовенства, єпископату, які мене завжди підтримують і зі мною разом несуть іго Христове проповіді Євангелія», – розповів журналістам митрополит.

Собор, на думку спостерігачів, що були присутні на ньому, пройшов загалом мирно і спокійно, як і прогнозували його організатори. Закриваючи церковне зібрання, митрополит Володимир побажав його учасникам творити «добро, добро, добро і любов». І, напевно, якщо всі прислухатимуться до слів свого Предстоятеля, нинішній спокій навряд чи зміниться великою бурею.

Для збільшення фото натисніть на нього