Для того, щоб потрапити на семінар для греко-католицьких місіонерів пасторальний координатор з Португалії о. Іван Ґудзь проїхав 4 тисячі кілометрів. Подібний захід відбувається вперше в новітній історії УГКЦ. Крім Португалії на форум приїхали місіонери Греції, Молдови, Казахстану, Австрії України, а також в цей період Україну прибули душпастирі з Ізраїлю та Росії. В останній момент стало відомо, що не приїдуть священики із Італії та Іспанії, пише Католицький оглядач.

 

Про те, що таке місія і які терени слід вважати місійними, в УГКЦ ведеться давня дискусія. Разом із тим, Синод Єпископів УГКЦ створив у складі Патріаршої Курії Пасторально-місійний відділ (ПМВ) і доручив цій структурі зайнятися координацією душпастирства у тих країнах, де поки що не має сталих структур УГКЦ. Таким чином, під опіку ПМВ потрапили греко-католики у близько 40 країнах світу.

 

Семінар для місіонерів став першою спробою Пасторально-місійного відділу зібрати місіонерів, які душпастирюють у різних країнах для знайомства, обміну досвідом та обговорення сучасної греко-католицької місіології та місіонерської практики. Тематика виголошених на семінарі доповідей охопила широкий спектр проблем, від окреслення самого явища міграції до дійсності шлюбів, уділених для мішаних подружжів на місійній території. Крім того, відбувалася праця в групах щодо методів євангелізації та того, якої допомоги від Церкви місіонери потребують.

 

На початку зустрічі глава Церкви Патріарх Святослав мав коротку розмову з кожним із місіонерів, котрі прибули на семінар. У своєму слові до місіонерів Глава УГКЦ запевнив у серйозному намірі створювати структури Церкви в тих країнах, де їх ще немає.

 

УГКЦ сьогодні ще бракує значного місіонерського досвіду, оскільки довгий період свого існування вона зазнавала переслідувань, тож її головним завданням було - просто „вижити”. Але невдовзі світ має побачити перший греко-католицький посібник з місіології, який з викладачами місіології уклав ректор Дрогобицької духовної семінарії о. Мирон Бендик. Отець Мирон радить відмовитися від мислення категоріями не лише Галичини, але й України загалом. По-перше, греко-католики сьогодні присутні на усіх шести континентах, по-друге, УГКЦ не може замикатися лише на греко-католиках чи українцях. „Гарантією” успішної місіонерської праці повинні стати активність, відкритість та інкультурація.

 

Про явище міграції та «комплекс» мігрантських проблем розповіли голова Комісії у справах мігрантів Григорій Селещук та завідуючий сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН Україні Ігор Марков. Експерти наголошують, що українське мігрантство – складне і неоднорідне. Українці сьогодні мігрують не лише з метою тимчасового заробітку, але тому, що є мобільними і не мають прив’язання до конкретної території. Не лише Україна, але й країни західної Європи не здатні управляти процесами міграції. В цій ситуації Церква мусить аналізувати головні мігрантські тенденції і відповідати на них в дусі Євангелія. Фактично від зародження християнства Церква працює з мігрантами і мігруючи проповідує. Нашим першим мігрантом був сам Ісус Христос.

 

Виконавчий секретар відділу о. Василь Поточняк з власного досвіду розповів місіонерам як боротися з труднощами місіонерських буднів. Протягом довгого часу о. Василь був координатором душпастирського служіння серед українців Італії. За його словами, вихідним пунктом у місіонерській праці священика, має бути євангелізація. Люди із різних регіонів мають різні потреби, тому не має одного методу праці і єдиного «місіонерського рецепту». Найголовніше щоб священик був духовною людиною.

 

Добру духовну формацію на перше місце ставить і о. Юстин Бойко, який з мігрантами працює вже дев’ять років. За його словами сучасний греко-католицький душпастир найперше має бути доброю людиною. Крім того, отець мусить бути глибоко духовним, літургійно освіченим і підкутим інтелектуально. Мігрантське душпастирство є ще дуже молодим і часто ускладнюється не знанням і нерозумінням душ пастирями усіх тонкощів канонічного права. За словами о. Романа Іванціва найбільше проблем виникає, коли йдеться про мішані подружжя та уділення святих Тайн приналежним до інших Церков.

 

Позитивним прикладом праці з мігрантами є Португалія, де існує Мігрантська служба Португальської Єпископської Конференції. Директор служби, присутній на семінарі о. Францішко Салес, каже, що у новому Катехизмі Католицької Церкви, який вийде у Португалії, окремий розділ буде присвячено УГКЦ. Португальці добре розуміють українських мігрантів, оскільки самі мають довгу мігрантську історію. Сьогодні населення Португалії складає 10 мільйонів чоловік португальців і ще 8 мільйонів португальців живе поза територією країни. о. Францішко тісно співпрацює з греко-католицьким координатором у Португалії о. Іваном Ґудзем і допомагає налагодити в цій країні греко-католицьке церковне життя.

 

Сьогодні УГКЦ знаходиться лише на початку свого місіонерського шляху. Від душпастирювання окремих священиків Церква переходить до власної місіонерської стратегії і системної підготовки місіонерів.