4 листопада, за участі представників різних Церков, відбулася науково-практична конференція «Гідність людини у вченні Івана Павла ІІ». Захід організований в рамках V Суспільних Днів, що проводяться за сприяння Української Греко-Католицької Церкви. На конференції, за участю науковців та студентів з усієї України, представників УПЦ (МП), УПЦ КП, РКЦ, УГКЦ, були підняті теми гідності людини, її особистого вибору та місця Бога в житті сучасного суспільства, не лише в розрізі вчення Івана Павла ІІ, але й в сенсі загальнолюдських цінностей, повідомляє РІСУ.

Виступаючи на відкритті конференції, колишній глава УГКЦ Любомир (Гузар) підкреслив, що всі події, які відбуваються у нашому житті треба розглядати комплексно. Так, ХІХ століття історично вважається «золотим віком» в Європі – епоха Просвітництва, розквіту культури, літератури, мистецтва. Але саме в цей період починаються перші державні гоніння на Церкву, починається активне заперечення Бога й пропаганда свободи вибору, яка в підсумку призвела до вседозволеності.

ХХ століття всі називають віком наукового прогресу. Вважається, що в цей час на Землі було стільки вчених, скільки не було до цього за всі віки. Але до чого це призвело? – запитав Любомир (Гузар). Століття, яке відзначилось поступом науки та технічним прогресом, стало століттям двох світових війн, геноцидів, концтаборів та найкривавіших диктаторів.

Але й посеред такої страшної дійсності були постаті та групи людей, які несли слово й правду Божу народам. Які прагнули врятувати найвище Боже творіння – людину, з її неповторною гідністю, він неї ж самої та власної самовпевненості. Такою особою, яка ставила гідність людини, як найвищу цінність, був й Папа Римський Іван Павло ІІ.

Важливість теми гідності людини, як одного з ключових моментів пізнання Бога, пізнання питання: «хто я є і для чого я живу», підкреслив єпископ УПЦ КП, голова Інформаційного управління Київської Патріархії Євстратій (Зоря). Людина покликана до найвищого – стати богоподібною. Але існує два шляхи: або ставати такою разом з Богом, виконуючи Божі заповіді, або заперечуючи Бога, намагаючись власними силами та людськими здобутками заперечити існування Всевишнього й стверджувати, що людина сама здатна «пізнати добро й зло, та стати як боги». Проте така самозамкнена гідність, намагання стати як боги без Бога й приводить до того, що здобуваючи тимчасові матеріальні блага, будуючи прогрес, людина відвертається від Бога, а значить прирікає себе на страждання. Тільки в єдності з Богом можливе дійсне усвідомлення й розуміння справжньої гідності людини, – підкреслив єпископ Евстратій.

В рамках конференції були зроблені доповіді «Гідність людини у вченні Івана Павла ІІ» о. Теодозія Янківа, доктора богослов’я, голови оргкомітету візиту Папи у Київ 2001 року; “Гідність та права людини» професора Володимира Буреги, помічника ректора Київської Духовної Академії; «Кароль Войтила – людина діалогу» професора Людмили Филипович, заввідділом Інституту філософії НАН України, та інші доповіді відомих науковців та богословів. Після виступів основних спікерів відбулись тематичні дискусії в робочих групах.