Український переклад праці відомого американського богослова слов’янського походження Ярослава Пелікана «Кому ж належить Біблія? Історія Святого Письма крізь століття» вийшов нещодавно у видавництво «Дух і Літера». 14 листопада книгу презентували у київській Книгарні «Є», повідомляє кореспондент "Релігії в Україні".

Головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберг розповів, що це вже третя праця Ярослава Пелікана, яка виходить у них друком. 2009-го року вони видали його книгу «Ідея Університету. Переосмислення», а 2010-го – «Виправдання традиції».

На українську мову твір переклала Дарина Морозова, яка працювала і над попередніми працями американського теолога. Вона розповіла про Ярослава Пелікана, видатного протестантського, а згодом православного теолога, який вважав своїми вчителями Адольфа Гарнака та протоієрея Георгія Флоровського.

«Біблія не була адресована вченим, вона була адресована віруючим. Тому вона не читалася як книжка у бібліотеці, хоча й це теж завжди було. Передусім вона лунала у громаді, яка її певним чином сприймала. І оця призма, крізь яку сприймали Біблію, і є найбільш цікавим моментом для Ярослава Пелікана. Він розглядає її як частину традиції», – розповіла про книгу Дарина Морозова і запросила до її читання.

Науковий редактор видання Юрій Вестель розкрив, за його словами, головний секрет книги Ярослава Пелікана – Біблія належить Богові. «Автор показує Біблію як невід’ємну культурну спадщину всього людства. У якій багато культур, релігій, а також наука та світські традиції знаходять поле для дослідження та натхнення», – додав він.

Доктор філософських наук Михайло Черенков звернув увагу на те, що читання та вивчення Святого Письма органічно приводить до зустрічі з його Автором. «І коли ця зустріч не відбувається, то Біблія стає лабіринтом, у якому багато цікавого, де блукають теологи, але про Кого ця книга – вони не мають і гадки», – зауважив науковець.

Доктор філософських наук Юрій Чорноморець підійшов до проблеми, яку піднімає автор книги, парадоксально. Він наголосив, що насправді головним питанням є не «чия є Біблія?», а «чи належимо ми Біблії?». «Хто може приватизувати Бога? – запитав Юрій Чорноморець і відповів, – Це просто неможливо. І так само неможливо приватизувати й Біблію. Неможна сказати: це тільки моя Біблія, вона належить моїй церкві і лише я її можу розуміти й тлумачити. Це виглядає абсурдом, бажанням вичерпати маленькою ложечкою нескінченний океан». Науковець робить висновок, що «церква як інституція не може претендувати на владу над Біблією, а навпаки, вона є сукупністю саме тих людей, які найбільше зобов’язані слухатися Біблії».

Учасники презентації розповіли багато цікавих фактів, про які написав у своїй книзі Ярослав Пелікан. Але не менш цікавим є той факт, що свою працю американський богослов написав завдяки своїй тітці, яка в 30-х роках XX століття мешкала в Одесі, а потім емігрувала до Сполучених Штатів. У передмові до книги «Кому ж належить Біблія? він пише про те, з яким захопленням вона узялася читати Святу Книгу, на той час заборонену у Радянському Союзі. Одного разу тітка запитала його: «Скажи-но мені, і шо ти думаєш за Біблію?». «Це просто вразило мене, – пише Ярослав Пелікан, – і я не можу точно пригадати своєї відповіді, якщо така взагалі була. Але зараз, після кількох десятиліть, я намагаюся відповісти тітці Ванді на її незабутнє запитання».

Ярослав Пелікан (1923 – 2006) – видатний патролог, біблеїст та історик християнства, автор біля 40 наукових праць. Був президентом Американської академії мистецтв і наук. Більшу частину свого життя належав до лютеранської церкви і був висвячений на пастора. 1998 року разом з дружиною перейшов у православ’я.

Книгу Ярослава Пелікана «Кому ж належить Біблія? Історія Святого Письма крізь століття» можна придбати у видавництві «Дух і Літера» та у книгарні «Є».