Издательский отдел УПЦ (МП) просит помочь собрать электронный архив журнала "Православний вiсник" и "Православного Церковного Календаря", издававшихся на украинском языке во времена Советского Союза до 1992 года включительно.
Указанные издания необходимы для языковой и литературной работы. Желательно присылать электронные копии (сканированные), бумажные копии или оригиналы изданий простой бандеролью. Можно согласовать иные варианты пересылки (например, курьерскими службами), для этого следует написать письмо на электронную почту.
По желанию владельца оригиналы изданий будут возвращены после сканирования. Собранные материалы будут опубликованы на официальном сайте УПЦ для свободного пользования.
Адрес: 01015 Киев, ул. Лаврская, 15, корп. 39 Издательский отдел УПЦ. E-mail: visnyk@orthodoxbook.org.ua
про таких спочилих як п. Оксіюк, треба або добре, або нічого.
не думаю, що він зрікався свого сану, просто не служив і все.
УГКЦ та УАПЦ в СРСР були заборонені як організації, що ведуть "антирадянську агітацію у великих масштабах" та переслідують мету "відторгнення України від СРСР". Проти цієї УАПЦ формації 1921 р., яка мала біля 2000 парафій і здійснювала богослужіння українською мовою, вела боротьбу більшовицька влада й Російська Православна Церква. Уже в 1927 р. митрополита Василя Липківського було усунуто з посади, а в 30-х рр. УАПЦ шляхом репресій було ліквідовано (митрополита Василя розстріляли в 1937 р., двох його наступників теж замучено й убито органами НКВС).
єпископ Йосип Оксіюк відбув заслання, після чого повернувся в Україну. Звісно, РПЦ не визнавала його священного сану. Якби він зрікся свого сану, то мав прийняти хіротонію РПЦ і служити. А він обрав шлях роботи в редакції "Православного вісника". Царство йому Небесне!