Давайте говорити історичними фактами. Не на Волині, а в Російській імперії. При цьому легітимність собору 1839 року була більш ніж істотна. Бо приєднання до РПЦ підтримали все владики Київської уніатської митрополії. І, як не гірко Вам це чути, більшість парафіяльних священиків.

Не будемо забувати й той факт, до слова визнані всіма істориками, що більше 70% всіх уніатів було на території сучасної Білорусі й східної частини сучасної Литви.



Отут маємо справа із двома причинами:

1. Історичний обряд Київської Церкви (як православної, так і уніатської) містить у собі багато елементів, які невідомі РПЦ. Наприклад, Хресна дорога зустрічається в православному варіанті ще в середині 16 століття; хрещення допускається обливанням; немає тропаря третьої години в літургіях ну й ще багато всього... Це залишилося в народній свідомості.

2. В 19 і початку 20 століття на землях Галичини проходила потужна латинізація Східного обряду. Багато автентичних речей були зіпсовані до невпізнанності. Про латинізацію, що губить УГКЦ, перший, до слова, початків писати й говорити митрополит Андрій. Можете згадати ще причастя на колінах і т.д. Те, про що Ви пишете - це саме те, із чим боровся кардинал Любомир Гузар і, як я розумію, бореться верховний архієпископ Святослав....





Скажу більше: греко-католик у Львові відрізняється від греко-католика в Івано-Франківську або Ужгороді... Причому кардинально протилежні погляди на деякі речи.

А православні в Рівне (предки яких ніколи не були уніатами), відрізняються від православних у Сумах і Чернігові. Це теж факт.

Регіональні особливості будуть завжди. Тим більше, що в Західній Україні радянська влада була значно менше часу.





Як не дивно, але вони були. Хоч як єдина структура підпільна УАПЦ була ліквідована радянськими каральними органами ще в 50-х роках. При цьому практично всіх підпільних священиків УАПЦ розстріляли...

У 1839 році царська Росія насильно ліквідувала УГКЦ на Волині, всі наші храми були передані іншій конфесії. До цього більшість правобережжя було греко-католицьке. Звичайно, що і Білорусія і частина Литви були теж у більшості представлені греко-католиками. Населення насильно заставили "бути православними", але традиції і мова відмирає набагато довше. Чому наші "православні" у мене в селі і хресні дороги моляться, і Серце Христове почитають і девятниці моляться і до Гошева їздять на Літургію? Бо вони греко-католики, яким в партії сказали, "ви православні". о. Сергій погодиться, що православний у Самборі відрізняється від православного у Сумах. Чомусь і процент сект і протестантів вищий там, де більшістю представлені Православна Церква, особливо МП. Тому історія розсудила, яка Церква є по-справжньому українська. І єпископи, як ті, що мають повноту влади у Церкві завжди були зі своїм народом, ніхто нікуди ніколи не переходив, нікого не купували, ніхто не співпрацював з режимами. ЯКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ МОЖЕ ПОХВАЛИТИСЯ ЦИМ??? Чи може знаєте багато підпільних українських православних до 1989 року,? Я знаю безліч священиків, які ніколи не згадували Святейшего на Літургії, поминаючи потиху Йосифа Сліпого. А чи не Галичани були найкращими випускниками православних семінарій, особливо у Ленінграді? Це греко-католики, що хотіли бути священиками і ними ставали завдяки знанням. Порівняти абітурієнта з Галичини і з Росії чи Сх України, це як порівняти о. Сергія з Йосифом Сліпим. по духу і знанням.


Таке важко забути. Дослідіть, скільки грошей на підтримку цього руху витрачалося Російським урядом. Назвіть мені 1 єпископа москофіла. Таких не було. А саме єпископ має повноту влади. Гроші і ще раз гроші були чинником, що підживлював москофільство. Але якби москофільство мало такий сильний вплив, не було б №Псевдо-собору" 1946 року і все було б простіше. Москофільство розвивалося найперше від кордонів з Росією. Зараза завжди приходить ззовні, чи не так?

Не відповідає істині ...

На Волині (Волинська та Рівненська області) уніатів явна меншість (на дві області 25 парафій). Але люди святкують найбільш Різдво ...
Така ж історія і з Миколаем.

Та й української мови там не менше ніж у Львові. Раджу відвідати Луцьк чи Рівне.

Така ж історія і в Західній Білорусі, Прибалтиці ... Просто радянська влада була тут менше часу і не встигла так витравити віру в Бога.



А москафільство УГКЦ, яке тривало аж початку ХХ ст. (та далі) забули?

Раджу подивитися і зрозуміти, який мовою писали уніатські священики на початку ХХ ст.:

http://www.liturgia.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=67&Itemid=1

10



Також вітаються і на Волині .... і піснів про бульбівцив та бандерівців не менше. А уніатів там ну дуже не люблять ....

А може це свідчить про те, як працює конкретна церква. Чомусь там де більше греко-католиків, і української мови більше, і свідомість щодо свят вища, і релігійна освіченість. Але мало б бути більше уніатського, польського, нижчого. Дивина і годі. Чому страшні уніати більше святкують Різдво, а бдагочестиві православні Новий Год. Чому там вітаються "Слава Ісусу Христу", а там "Здрасте"? Чомусь про бандерівців, що "вирізали населення Галичини" складають народні пісні? Багато чому. А відповідь одна: тут століттями виховувала свідомість людей Церква, звичайно Греко-Католицька.

Магия Нового года заключается в том, что людям нецерковным (а часто и церковным) нужна некоторая "точка ноль", психологическая черта, которая отчеркивает все негативное и "оставляет в прошлом". Соответственно, и отрезание негатива позволяет с легкой душой настроиться на будущий позитив.
Я к Новому году равнодушна, его мне несколько раз в году заменяет исповедь и причастие (конечно, это некорректно сравнивать, но пока другого слова не подберу).
Но каждому свое.

Новый год - это не только значимый зимний праздник. Это самый празднуемый праздник в году. Праздников праздник и торжество из торжеств. Фактическая Пасха. Великдень.
Подмена? Она самая.
се ля ви...