Після того, як одним із семи чудес України визнали Дністровський каньйон, цілком закономірно, що під час регіонального конкурсу «Сім чудес Вінниччини» він теж потрапив у поле зору. Але зі всіх об’єктів, розташованих на мальовничому березі завдовжки понад сто кілометрів, журі зупинилося тільки на одному — на стародавньому православному монастирі, що приліпився над урвищем біля самісінького плеса ріки.
Тут Дністер повертає майже на дев’яносто градусів, і всі його звивини точнісінько повторює кордон, що проходить по центру акваторії: на низинному правому березі — Молдова, на крутому лівому — Україна. Тут же розташоване гирло лівої притоки, яка називається Лядова, а в її глибокій долині ховається однойменне село.

Довідково:

Перекази розповідають, що ця свята обитель була заснована ще у ХІ столітті преподобним Антонієм Печерським, який 1013 року йшов через ці мальовничі подільські краї Надністрянщини зі Святої гори Афон. Серцем Лядівського монастиря вважається печера-келія, яку у вапняковій скелі видовбав Антипа родом з Любеча на Чернігівщині. Це уже була третя вирубана у камені печера майбутнього великого сподвижника віри Христової, який згодом заснував Києво-Печерську лавру і його стали називати преподобним Антонієм Печерським. Кажуть, преподобний своїми руками вирубав п'ять печер, але тільки дві діючі - на Афоні і тут, у Лядовій (українське Поділля).Наприкінці 19-го століття за рішенням археологічного з'їзду для вивчення монастиря у Лядову був направлений київський професор В.Б.Антонович, який очолив експедицію «Скельні монастирі Подністров’я». Він зокрема писав: «Є всі підстави вважати, що тут у 11-12 століттях дійсно був монастир печерного типу».

Легенди стверджують, що у катакомбах обителі заховані цінні монастирські старожитності і фоліанти, які взагалі безцінні. Проте потрапити туди неможливо. Але і зараз можна пройти у печеру-«костницю» і подивитися на кістки й черепи древніх монахів. Ченці кажуть, що деяким останкам тут понад 400 років.Обитель вистояла проти руйнівних навал монголо-татар. 1930 року унікальний монастир почали підривати більшовики. Були зруйновані два головних храми Лядівської обителі: Свято-Усікновенський і Свято-Параскевінський. Уціліла келія і печерна церква на честь преп. Антонія, яка є діючою на даний час.

Сьогодні, як сотні літ тому, монастирі живуть з пожертвувань, благодійної допомоги, з власної праці ченців, послушників. Лядівський скельний не виняток. І проти інших має свою специфіку. Насамперед, тому, що дуже древній — йому майже тисяча років. Нещодавно тут звели нову споруду — братський корпус. На двох поверхах будуть побутові і жилі приміщення, на третьому — церква. Споруда та місце її розташування чимось нагадують храм преп. Антонія на Афоні.