11 січня у Сумах презентували альманах молодих літераторів області «Орфей-2011», присвячений світлій пам’яті українського поета, філолога, педагога Миколи Олександровича Лазарка, протоієрея Української Православної Церкви (Московського Патріархату), повідомляє Оксана Романенко спеціально для порталу “Релігія в Україні”.

Отець Микола служив у селі Стецьківка Сумського району та певний час був керівником Мистецької студії «Орфей». Саме за його ініціативи у 1999 році до ювілею Сумського педагогічного інституту під патронатом літературної студії, була випущена перша збірка студентських віршів, об’єднана назвою «Орфей».

У цій людині поєднувалися творчість і духовність, незламне бажання нести добро і світло. В родині з дитинства прищепили любов до Бога. Для нього було необхідним попросити у матері благословення перед важливими справами. Церковними обрядами та церковнослов’янською мовою почав цікавитися змалечку, тоді й прийшов до творчості. Спочатку писав про те, що зворушувало: природа, рідне село, пізніше поезії, сповнені філософськими роздумами про сенс життя.

Микола Олександрович часто допомагав брату священику на службі, співав у хорі, читав на кліросі, виконував роль церковного старости. Коли у 2000 році його брат протоієрей Василь спочив, громада села попросила Миколу Олександровича очолити парафію.

Микола Олександрович закінчив Сумське пастирсько-богословське духовне училище при Свято-Пантелеймонівському монастирі. З 2000 року очолив парафію храму святого великомученика Димитрія Солунського села Стецьківка Сумського району. Вже будучи священнослужителем, отець Микола не полишав педагогічної роботи, проводив семінари, читав лекції у педагогічному університеті та писав наукові та навчально-методичні праці.

Отець Микола закінчив свій земний шлях на Христовій ниві 2 лютого 2011 року. Похований біля храму святого великомученика Димитрія Солунського, що у Стецьківці.

За життя поет Лазарко через власну скромність не спромігся видати власну збірку, проте, як духовний наставник, дав путь молодим поетам і письменникам, наприклад, привів у світ письменництва Аркадія Поважного. Правонаступник Лазарка у керівництві «Орфеєм» Сергій П’ятаченко у черговому ювілейному альманасі віддав належне другу і вчителю, присвятивши збірку Миколі Олександровичу і розмістивши його вірші серед поезій молодих літераторів. Бо такий він залишився в серцях учнів, друзів – молодий і мудрий...

Із далеких доріг повертаюсь

до отчого краю,

У буянні весни, о вечірній блакитній порі.

Не оркестри лункі,

а в садку солов’ї зустрічають,

І ступаю, бентежний, на батьківський рідний поріг.

І так легко мені.

Вишня цвіт до вікна прихилила,

Теплий легіт весни обціловує ніжно її.

Із далеких доріг я вернувся,

матусенька мила,

Прихилюсь до плеча і забуду печалі свої.

А зоря у наш двір

розсіва своє зоряне мливо,

І від цього здається –

ясніє, добрішає світ…

Враз примовк соловей.

Засинає матуся щаслива.

Тільки вечір із дзвоном роняє

в саду вишнецвіт.

М. Лазарко