9-річний Ісус Христос Володимирович Радзюк живе на першому поверсі житомирської багатоповерхівки з батьками, двома сестрами і братом. Рідні називають його Масіхом. Кажуть, це означає "месія". Діти у дворі перекрутили ім'я і кличуть Масіком, пише у репортажі Газета по-українськи.

— Він хороший хлопчик, — говорить Марія Гончар, 49 років, учителька Ісуса. Вона займається з хлопцем індивідуально, бо батьки принесли довідку, що за станом здоров'я дитина не може щодня ходити до школи. — Я його називаю "сина" або "сонечко". Має здібності до мови, літератури. Читає й добре переказує тексти. Батько переконує його в особливості. Коли познайомилася з хлопчиком, він мене налякати хотів. Каже: я — Ісус Христос. І показує пальцем на небо. Говорю, знаю, але це не означає, що маєш бути неграмотний. Зараз у нього ця гордість пропала. Нормально з дітьми грається.

У квартирі Радзюків темно, на тумбочках і кріслах складені речі, що не помістилися в шафах. Стіни та двері заклеєні шпалерами. На неробочій газовій плиті в кімнаті складені ковдри, подушки й одяг. Крісло також завалене — покривалами, піджаками.

— За два роки до народження Масіха я бачив сон, — розповідає батько хлопчика, Володимир Борисович, 54 роки. Він — священик Української апостольської церкви Христа православного спрямування. — Тако лєсєнка красіва опустилася, мраморна чи то стікло було. А я стою внизу і кіркою дирку в стіні долбаю. Спускається з лєсєнки ангел в золотих одіяннях і говорить: підійди. Відповідаю: я — грязний. Ангел сказав, що то нічого, і підняв мене з колін. На тому сон кончився. Через кілька днів побачив ще один, ніби Марія та Іоанн Богослов стоять, а коло них у колясці дитя бавиться. Не в яслах, як на іконах, а в сучасній колясці. Коли Масіх народився, мені точно цю коляску один друг віддав після своєї дитини. Іоанн Богослов із того сну мені сказав точну дату, коли в мене син з'явиться. Наказав його Ісусом назвати. Я проснувся і записав дату на листочку. Через два роки, 18 вересня 2002-го, народився Масіх.

До кімнати заходить сутулий білявий хлопчик із волоссям до пояса, зібраним у хвостик. Очі в Ісуса блакитні. Одягнутий у чорний костюм, зліва має позолочений орден із короною і синім каменем. У хаті ходить у взутті, хоча кругом застелені килими й доріжки. Ісус єдиний із домашніх має право заходити в кімнату батька, не стукаючи.

— Папа сказав, що я виросту і буду рятувати людей, тільки я ще не знаю як, — тягне повний окропу чайник, ставить його на стіл поряд із чашками і печивом. — Я вже врятував свого друга від поганих хлопців. На нього в дворі напали чужі великі хлопці, і я покликав свого брата, Вову, він їх розігнав. Тепер до нас у дворі ніхто не лізе.

На стінах і дверцятах тумбочок розвішані подібні до ікон картини із зображенням Ісуса Христа й Марії. Між портретним малюнком Ісуса і картиною, на якій Марія тримає немовля, висить фотографія 6-річного Ісуса Радзюка в одязі французького кавалера.

— Папа розказував, що Ісус Христос був дуже хорошою людиною, він помагав бідним, лічив больних. Я так не вмію. Коли виросту, стану воєнним, а потом священиком. Хочу в спецназі служити, щоб навчитися всяким прийомам і з парашутом пригать.

Його сестра 14-річна Наталія і брат 18-річний Володимир сидять в сусідній кімнаті, говорити про Ісуса не хочуть.

— Чого до нього всі причепилися, — йде в коридор Володимир. — Що, мало людей синів Ісусами називають? Думаю, по Україні сотня найдеться. А в Ізраїлі Ісусами вообще через одного звуть.

Володимир виходить із квартири. Наталя тікає в кімнату до матері. 38-річна Тетяна, мати Ісуса, також говорити не хоче. Молодшого сина називає Богданом. Коли йому видавали свідоцтво про народження, у неї попросили письмову згоду, аби назвати сина Ісусом Христом. Тетяна написала.

— То дурна сім'я! Де це видано таке богохульство? — кричить на весь двір жінка у ватному пальті й хустці. Торгує городиною, розкладеною на асфальті. Щоб її не сфотографували, тікає в найближчий кіоск і ховається за дверима. Вигукує у щілину. — Та цей Володя в тюрмі сидів, Танька його п'є, а діти милостиню просять.

Володимир чує це через вікно.

— Завидують, — зітхає. — Я того й не пускаю сина в школу, бо йому всі будуть завидувати. А йому треба сили для іншого берегти. Він має стати месією.
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_isus-hristos-radzyuk-hoche-sluzhiti-u-specnazi/417084">Gazeta.ua</a>