З нагоди 115-річчя від Дня народження та 25-річчя з дня відходу до вічності видатного релігійного, громадського діяча Патріарха Йосифа Сліпого Тернопільська обласна рада вирішила оголосити 12-13 вересня 2009 року днями пам’яті Йосифа Сліпого на території Тернопільської області.

Біографія:

Йосиф Коберницький-Дичковський-Сліпий народився 17 лютого 1892 р. у с. Заздрість Теребовлянського району на Тернопільщині в багатодітній сім’ї (восьмеро дітей). Батько Іван Коберницький-Сліпий, мати – Анастасія Дичковська. Сліпий – псевдонім діда.
Закінчує з відзнакою Тернопільську гімназію та вступає у 1911р. до Духовної семінарії у Львові. Як здібного студента, його направляють в Інсбрукський університет для навчання в Богословській колегії. У 1917р. Йосифа Сліпого висвячує сам митрополит Андрій Шептицький в Уневі. Через вісім років призначений ректором Духовної семінарії. У 1939 А. Шептицький висвячує його таємно на єпископа з правом наступництва. Після смерті митрополита в 1944 р. Йосип Сліпий перебирає керівництво Галицькою митрополією.

У 1945 Йосипа Сліпого заарештовують як небезпечного злочинця – агента Ватикану, німецького шпигуна за відмову зректися Церкви та співпрацювати з радянською владою, а в 1946 р. засуджують на вісім років таборів. Безкраї простори Сибіру, вічна дорога, голод, холод, нелюдська примусова праця, важкі хвороби, табір для туберкульозних... Не знищили! У 1953р. Москва звертається з черговою пропозицією щодо співпраці... Відмовився! І знову присуди, тюрми, табори. У 1962 р. Верховний суд Радянського Союзу, за відмову написати відозву проти українських націоналістів за кордоном, визнав Йосифа Сліпого особливо небезпечним злочинцем – рецидивістом: «Ви знущаєтесь наді мною і над моєю Церквою, нищите, руйнуєте все, що є і ще хочете, щоб я виступив проти тих, які співчувають зі мною і бороняться». У 1963 році, на особисте прохання Папи Римського та президента США Джона Кеннеді, у дуже тяжкому стані Йосифа Сліпого виселили з Радянського Союзу. Вісімнадцять років випробувань... Не зламали!
Щоденна, безперервна праця для єднання українців у світі, боротьба за Патріархат Української Церкви, будівництво Собору Святої Софії в Римі, – як знаку незнищенності Української Церкви та єдності українців усіх конфесій:
«Ото ж заповітую вам усім: моліться, працюйте і боріться за збереження християнської душі кожної людини українського роду і за весь Український нарід і просіть Всемогутнього Бога, щоб Він допоміг нам завершити нашу тугу за єдністю і наші змагання за церковне з’єднання у здвигненні Патріархату Української Церкви!»
У 1984 р. 7 вересня патріарх Йосиф Сліпий покинув земне життя.
Повернення на рідну землю його тіла (як він і заповідав) відбулось лише після здобуття незалежності України, через 47 років. У 1992р. похований у крипті Собору Святого Юра у Львові. І все ж:
«Якщо такою буде воля Божа і бажання Українського Божого люду, складіть мою домовину в підземеллях оновленого Собору Святої Софії. В підземеллях Київської тюрми мене довгими роками мучили, коли я був живим, в підземельній гробниці оновленого Собору Святої Софії Київської спокійно спочив би я, бувши плоттю вмерлим!»