На відміну від "жіночого" свята Варвари, наступний день Сави  вважався здебільшого чоловічим. Віруючі за християнською традицією вшановували преподобного Саву, який у 8 років таємно від батьків пішов у Каппадокійський монастир. Там прийняв чернецтво і згодом ніс чернецтво у Палестинській пустелі. Поблизу Єрусалима заснував лавру Св. Сави Освяченого й склав церковний чернечий устав. Він молитвами зцілював і творив чудеса. Особливо урочисто відзначали "День ангела" усі новонароджені цього дня Савки.

Сусідські діти-однолітки тягали іменинника за вуха, застеляли ослін кожухом і, посадивши туди хлопця, тричі піднімали до стелі. За це годилося добре почастувати гостей. Дорослі чоловіки теж справляли свято, але у вигляді жартівливого обряду "похорон Савки" - частуючи родичів і сусідів, приказували :

Савка вмер, бо слабий був
Жінку бив, бо дурний був
Ой, вип'ємо по чарочці
Заспіваймо по Савочці.

Таким чином відбувався певний обряд очищення іменинника від минулих вад, які залишались ("хоронились") у минулому.

Оскільки, починаючи зі свята Варвари, добре було братися до рукоділля, то жінки збиралися на свої посиденьки за вишиванням, бо прийшла пора "і савити, і варварити, і куделю кучматити".