110 років тому фунікулер у Києві відкрили генерали зі священикамиПозитивний досвід роботи запущеного в 1902 році одеського фунікулера вплинув і на Київ - було вирішено "влаштувати окремий механічний підйом у місці, не зайнятому вулицею" поруч із Михайлівським Золотоверхим монастирем. Ідею побудувати фунікулер подав "інженер у квадраті" Артур Абрагамсон, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Gazeta.ua.

Проект був розроблений інженером Миколою П'ятницьким та архітектором Олександром Баришниковим. Будівництво фунікулера тривало з 1902 по 1905 рік та обійшлося концесіонеру (Спілка Київської міської залізниці) в 230 тисяч рублів. Незвичайна транспортна система отримала офіційну назву "Михайлівський електричний канатний підйом".

Урочисте відкриття відбулося 7 (20) травня 1905 року. Перший день роботи підйому був випробувальним: ним могли скористатися будівельники та механіки. Ось так описувала цей день газета "Киянин":

"Комісія у складі міських інженерів і голосних оглянула та прийняла усі спорудження Михайлівського механічного підйому, після чого 7 травня 1905 року о 12 годині дня преосвященним Агапітом, єпископом Уманським, з причтом Михайлівського монастиря був відслужений молебень у приміщенні верхньої станції підйому. На торжестві цьому були присутні: командувач військами Київського військового округа генерал-лейтенант В.О. Сухомлинов, київський міський голова В.М. Проценко, голосні думи, правління спілки міської залізниці, представники інженерного відомства та запрошені особи. Після молебню на терасі, посередині підйому, запрошеним на торжество гостям було запропоновано сніданок…"

Вже 8 (21) травня Михайлівським підйомом почалося перевезення пасажирів. Протягом 1905 року були перевезені перші 500 тис. пасажирів.

Впроваджені на Михайлівському підйомі інженерні рішення вважалися найсучаснішими і прогресивними. Устаткування фунікулера та візки вагонів були виготовлені в Швейцарії, що мала великий досвід у створенні канатних доріг. Дерев'яні вагони мали по два відкритих відсіки та по три закритих купе з сидіннями. Кінцеві майданчики призначалися для кондукторів. Вагони могли вмістити 70 пасажирів та, як і зараз, рухалися зі швидкістю приблизно 2 метри в секунду. Вже тоді вагони були обладнані аварійним гальмом на випадок обриву канату. В темну частину доби вагони освітлювались лампами розжарювання від акумуляторної батареї.

Траса фунікулера в той час була майже на сорок метрів коротшою, ніж сучасна. Нижня станція розташовувалася на вул. Боричів тік, хоча спочатку її збиралися розмістити на Олександрівській вул. (нині Петра Сагайдачного). Однак цьому завадили приватні будинки, з власниками яких питання відселення за розумні гроші вирішити не вдалося та нижню станцію довелося перенести вище. Від нинішньої Контрактової площі до неї спеціально була прокладена лінія трамвая з номером маршруту №15. З боку верхньої станції також зупинявся трамвай і фунікулер фактично став частиною єдиної трамвайної системи, причому до 30-х років минулого сторіччя він навіть мав власний номер маршруту.

В березні 1918 року Михайлівський підйом разом із трамвайною мережею було муніципалізовано. В період Громадянської війни, коли рух трамваїв призупинився, підйом продовжував працювати.

У 1930-х роках обговорювалося безліч ідей будівництва нових канатних підйомів. Зокрема, пропонувалося їх побудувати на Вознесенському узвозі, Андріївській горі, від мосту ім. Євгенії Бош на Печерськ і Звіринець ...

В 1934 році Києву було повернено титул столиці України. В місті розгорнулося грандіозне будівництво нових адміністративних будівель. Затверджений генеральний план став причиною знищення Михайлівського монастиря та загрожував переносом підйому ім. Іванова в район Андріївської церкви. Проте фунікулер кияни відстояли. Зупинений у грудні 1937 року, він незабаром запрацював знову.

Теги: