Сотні людей зібралися 11 лютого провести в останню путь загиблих в аварії священиків. Прощальний молебень читав у Кафедральному соборі митрополит Онуфрій. Черниці прямо з мікроавтобуса роздавали прихожанам поману за небіжчиків. Попрощатися з отцями церкви приїхали, незважаючи на негоду, навіть із Путили. Люди плакали, стискаючи в руках гілочки жовтих хризантем. Біля дверей храму чергувала карета «швидкої».

– Ми знали всіх трьох священиків, які загинули в аварії, – кажуть прихожанки Кафедрального собору Світлана та Олена з Чернівців. – Отець Іоанн, благочинний Чернівецького округу, мав прихід у Садгірському районі (Стара Жучка), отець Олександр, благочинний Кіцманського району, правив у Кіцмані, а отець Михайло – в церкві села Киселів Кіцманського району. Зі священиком Михайлом їздили святими місцями, Іоанна знали по собору.

Священнослужителі того дня їхали до своїх дітей у Святогорську лавру. З ними в мікроавтобусі було ще четверо вірян – послушник Євген, який мав залишитися там при монастирі, син отця Іоанна – Микола, прихожани Анатолій та Петро. У благочинних Олександра та Іоанна в Святогорській лаврі служать діти. В Іоанна там дочка, в Олександра – двоє синів, один з яких ієромонах. Отці їхали поклонитися храму та провідати дітей. Не судилося... Хороші були люди, справжні християни. Коли доводилося чути, як вони читають службу в церкві, відчувалося щось світле та чисте. У священиків були багатодітні сім’ї. Шкода, дітлахи залишилися сиротами.

– Дуже хороші люди, навіть більше, ніж рідні брати вони для мене були, – каже отець Володимир із села Панка Сторожинецького району. – Я з Іваном (Іоанном) разом вчився у духовній семінарії в Одесі. Співали з ним пліч-о-пліч у хорі. Відкрита людина, у ньому відчувалася дивовижна щирість та любов. Іоанн був благочинним у Чернівецькому окрузі. Я знав ще його батька Миколая, той теж був священиком. Правив довгий час у нашому селі Панка. Отців Михайла та Олександра знав лише як добрих пастирів. Наскільки мені відомо, у тій лаврі їхні діти готувалися прийняти чернецтво. Це велика втрата для нас...

Прихожани, які прийшли попрощатися зі священиками, кажуть, що причиною аварії стало колесо, яке розірвалося на ходу.

– Віряни їхали на мікроавтобусі отця Іоанна, – розповідає прихожанка Ольга. – На трасі в одного з автомобілів розірвалося колесо. Я з матір’ю Іоанна живу по сусідству в Чернівцях. Знаю Івана як мудрого хлопця з хорошої сім’ї. Дуже добрий був. Щоправда, у нього важке життя було...

– Не доїхали вони до лаври двадцять кілометрів, – каже жителька села Великий Кучерів Марія. – Ось прийшла попрощатися. Івана знала давно. Я співала у хорі Миколаївської церкви, де його батько був настоятелем. У нього залишилося четверо дітей, троє з яких неповнолітні.

Священиків поховали біля їхніх приходів, послушника – на невеличкому кладовищі монастиря на Кемпінгу.

Нагадаємо, мікроавтобус «Мерседес-Бенц», яким їхали до лаври буковинські паломники, восьмого лютого близько 22.00 на трасі Харків – Київ зіткнувся з вантажівкою DAF. Після лобового зіткнення водій мікроавтобуса і всі пасажири від отриманих травм загинули на місці ДТП. Вижити вдалося лише водієві вантажівки. Його автомобіль з’їхав з траси в посадку.