30 березня о 16.0 у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького (пр. Свободи, 20) відбудеться урочисте відкриття виставки творів іконопису другої половини ХV – початку ХІХст. «Від Тайної вечері до Воскресіння», з нагоди спільного (одночасного) святкування Церквою – Східною і Західною –– Воскресіння Христового. Вперше з музейної збірки будуть представлені зразки українських плащаниць ХVІІ - початку ХІХ ст.


Як повідомили в Національному музеї у Львові, ця експозиція презентує п’ять тематичних груп пам’яток із фондів музею, об’єднаних темою Страстей і Воскресіння Господнього. Вони відображають основні події Страсного тижня – від Тайної вечері, Розп’яття, покладення Спасителя до гробу до тріумфу Воскресіння та символіко-богословського осмислення Євхаристії, вираженого в сакральній традиції алегоричним зображенням Христа-Виноградаря («Спас-Виноградна Лоза»).

Увазі глядача буде представлено найцікавіші з мистецького погляду зразки кожної тематичної групи. Переважна більшість пам’яток раніше не виставлялись. Так вперше експонується «Розп’яття з пристоячими» кінця ХV ст. з церкви у Чорноріках, що є найдавнішою збереженою українською іконою такого іконографічного типу, а також після тривалої складної реставрації буде експонуватися ікона «Страсті Господні» ХVІІ ст., приписувана маляру Іллі Колчинському.

Вперше з музейної збірки будуть представлені зразки українських плащаниць ХVІІ - початку ХІХ ст. Плащаниці творять найбільший розділ виставки, оскільки серед цих тематичних комплексів вони складають найчисельнішу групу. Вибрані зразки дають достатньо повне уявлення про іконографічні та художні особливості українських плащаниць упродовж трьох століть. Окрему групу представляють ікони з зображенням «Спас-Виноградар». Водночас вони охоплюють і найменший часовий діапазон - кінець ХVІІ – початок ХІХ ст.

Ця виставка продовжує добру традицію, що практикується в Національному музеї упродовж останніх років – презентувати напередодні найбільшого християнського свята – Воскресіння Господнього нововідреставровані твори і водночас у такий спосіб звітувати перед громадськістю про свою працю, спрямовану на збереження, вивчення і популяризацію музейних цінностей.