Оприлюднено резолюцію нещодавно проведеного у Києві міжнародного семінару «Роль релігійних громад в управлінні об'єктами всесвітньої спадщини» за участю представників ЮНЕСКО, українських науковців, громадських та релігійних організацій України. Подаємо текст офіційного документу.

Київська резолюція щодо питань захисту об’єктів релігійної спадщини в рамках Конвенції всесвітньої спадщини

1. Основною метою Київського семінару 2010 року «Роль релігійних громад в управлінні об'єктами всесвітньої спадщини» було вивчення шляхів встановлення діалогу між усіма зацікавленими сторонами, а також вивчення можливих шляхів заохочення і створення взаєморозуміння і співпраці між зацікавленими сторонами в захисті релігійних об'єктів всесвітньої спадщини.

2. Зацікавлені сторони будуть включати релігійні громади, які можуть складатись з віруючих та місцевих жителів, а також орган влади держав-учасниць, фахівців та експертів у відповідних сферах, власників об’єктів, благодійних організацій та інших зацікавлених партнерів.

3. Учасники семінару відзначили з Міжнародний рік зближення культур, проголошений Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, який став цінним інструментом для взаємного обміну досвідом та діалогом між культурами та спрямований на виховання поваги до віросповідання кожного.

4. Учасники підтвердили життєво важливу роль релігійних громад у передачі, вираженні та підтримці духовної ідентичності, сенсу і мети життя людини, які пропонують великі можливості у світі, що швидко розвивається і глобалізується та стикається з серйозними проблемами.

5. Учасники підтвердили роль, яку відіграють релігійні громади у створенні, підтримці і безперервному формуванні священних місць, а також роль, яка відіграється ними у догляді за вже існуючою спадщиною.

6. Культурне та екологічно стале управління такою спадщиною має бути здійснене всіма зацікавленими сторонами. Взаємне визнання і повага принесуть додаткові перспективи для спільних культурних і духовних цінностей.

7. Захист релігійної спадщини є найпершим завданням та питанням, до яких необхідно звертатись під час впровадження принципів Конвенції всесвітньої спадщини. Існуючі релігійні об’єкти часто вносились до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за рахунок свого релігійного та духовного значення; в інших випадках, однак, релігійної об’єкти та священні місця можуть бути невід'ємною частиною великих ансамблів, таких як історичні міста, культурні ландшафти та природні об'єкти . Значення таких місць і інтереси  релігійних громад повинні бути належним чином визнані в процесах сталого управління.

8. Безперервний характер релігійної спадщини закликає до діалогу і взаєморозуміння між релігійними громадами, а також всіма іншими зацікавленими сторонами. Вони повинні працювати разом, щоб зберегти значущість культурних змішаних і природних об’єктів, що пов'язані із релігійними.

9. На думку учасників, дане питання є особливо актуальним для визначення комплексної стратегії розроблення Тематичної програми щодо релігійних об’єктів всесвітньої спадщини, у співпраці та тісній координації між усіма зацікавленими сторонами. Ця програма повинна створити план дій для захисту релігійної спадщини в усьому світі з метою зміцнення ролі громад і уникнення непорозумінь, напруженості або стереотипів.

10. Учасники визнали необхідність підвищення рівня інформованості всіх зацікавлених сторін про важливість управління релігійними об’єктами, для покращення взаємного розуміння, а також визнання значення всесвітньої спадщини і специфіки кожного об’єкта всесвітньої спадщини, і пов'язаних з ним духовних і релігійних цінностей.

11. Беручи до уваги зазначене, а також резолюцію 17 GA 9 держав-учасниць Конвенції Всесвітньої спадщини, учасники закликали до створення інтегрованих навчальних програм у галузі управління релігійними об’єктами у співпраці з консультативними органами, ІККРОМ, ІКОМОС і МСОП, що спрямовані на надання допомоги представникам традиційних релігійних громад для підвищення їх навичок управління.

12. Збереження релігійної спадщини, яка має надзвичайну цінність для майбутніх поколінь, вимагає нових форм діяльності. Київський семінар дав початок новому процесу, який обов’язково буде продовжено, а також можливості створення платформи для діалогу та обміну знаннями між усіма громадами, які залучені до нашої спільної спадщини.