Кожному третьому жителю Дніпропетровська не подобається назва його міста. Такі дані соціологічного дослідження оприлюднила місцева філія Інституту імені Горшеніна, повідомляє Радіо Свобода.

Більшість опитаних заявили про свою готовність взяти участь у референдумі з перейменування. Але експерти кажуть: результати місцевого референдуму матимуть тільки рекомендаційний характер, остаточне рішення – за Верховною Радою.

Свою теперішню назву Дніпропетровськ отримав 1926 року, за постановою ВУЦВК, на честь більшовицького діяча Григорія Петровського, який згодом став одним з ініціаторів організації Голодомору 1932–33 років.

«Дніпро», «Дніпровськ», «Січеслав», «Катеринослав» – такі альтернативні назви обласного центру пропонують громадські діячі та історики.

Місто, що є обласним центром краю, де було розташовано аж п’ять Запорозьких Січей, не може називатись інакше, як Січеслав, переконаний активіст Дніпропетровської обласної організації Товариства «Просвіта» Анатолій Сокоринський.

Частина православної громадськості Дніпропетровська виступає за повернення «дожовтневого» імені – Катеринослав. Про те, що місто було найменоване так на догоду імператриці Катерині Другій, зараз воліють не згадувати. Виводять назву від Святої Катерини, однієї з шанованих святих християнського світу, зазначає протоієрей Дніпропетровської єпархії УПЦ Московського Патріархату о. Микола Несправа.

«У кожного міста є святий чи ангел-хранитель. Свята великомучениця Катерина є покровителькою нашого міста. У цьому є певна ідентифікація культури – православної культури. Однак питання перейменування  складне і глибоке, воно має виявляти єдність нації, тому ми не претендуємо, щоб відбувалося повернення назви місту всупереч думці інших», – каже священик.

Категорично не погоджуються на будь-яке перейменування дніпропетровські комуністи. Референдум – це дорого, та й прізвище Петровського у назві міста доречне, запевняє депутат міськради від Компартії Віктор Серженко.

Дніпропетровський історик, керівник Інституту суспільних досліджень Владислав Грибовський каже: назва міста відбиває внутрішню сутність жителів. «На мій погляд, назва міста має визначатись не істориками, а громадськістю. Те, що 76% опитаних готові взяти участь у референдумі, говорить про те, що питання назріло. Але те, що 65% громадян влаштовує назва міста, говорить про загальну пострадянську самоідентичність населення міста. А назва міста має відбивати самоідентичність його мешканців», – вважає історик.

На Дніпропетровщині близько 80 населених пунктів та районів міст досі носять радянські назви.