У своєму виступі під час круглого столу на тему: «Діалог між владою та конфесіями в контексті європейської системи цінностей», організованого 20 грудня у столиці Фондом Конрада Аденауера, Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій та Інститутом релігійної свободи, Глава УГКЦ підняв питання державно-церковних відносин. Він наголосив на потребі їх чіткого врегулювання в сьогоднішніх українських реаліях. Патріарх Любомир також підкреслив, наскільки великим «прогріхом» є надавання з боку державної влади особливих привілеїв якійсь одній Церкві, інформує РІСУ.

Наголосивши, що українське суспільство — багатоконфесійне, Предстоятель УГКЦ додав, що нехтування рівноправністю між різними конфесіями є «найбільшим прогріхом проти миру і злагоди». Водночас Патріарх Любомир зазначив, що привілейоване становище насамперед шкодить самій Церкві і є «прямим шляхом до її загибелі».

«Бо отримавши привілейоване становище за сприяння та підтримки державної влади, такі релігійні структури втрачають свою духовну свободу супроти держави, стають на її служінні, а це для життя Церкви є чимось дуже небезпечним, бо суперечить її суті», — пояснив Глава УГКЦ.

Для нормалізації державно-церковних стосунків в Україні, на думку Патріарха Любомира, ключовими є також законодавчі питання. Він наголосив на необхідності прийняття Верховною Радою концепції взаємовідносин, яку розробили представники Церков та держави. «Ми переконані, що без затвердженої концепції, не можна видати законів, які б розумно та справедливо нормували практичне здійснення відносин», — наголосив Патріарх Любомир. За його словами, якщо в основу законопроектів, що повинні регулювати державно-конфесійні відносини не буде покладено розробленої представниками Церкви концепції, то прийняття цих законів «може стати іграшкою політичних сил та смаків, тимчасовою і принагідною розв’язкою надзвичайно важливих прав віруючих громадян».

Предстоятель УГКЦ окреслив, як би мала виглядати модель прийнятних державно-конфесійних стосунків: «коли держава і Церква є структурно відділені одна від одної, але, які, служачи одному народові, діють як повноправні партнери, шануючи закони та права одна одної і залишаючи одна одній повну свободу дій». Бо, як наголосив Патріарх Любомир, мусимо пам’ятати, що «свобода — це не сваволя, і свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого».