да, сидора треба як наумовича - в рашку. інехай там зрозуміє, що україна - не росія. якщо вже росшянин кучма зрозумів, що укарїна - не росія, не зійдуться вони ніяк і ніколи, то сидір би теж зрозумів. поживши пару років у саратові, наприклад!

Не менш важливими є і подальші історичні події. В жовтні-листопаді 1944 року, після визволення Закарпаття від угорсько-німецької фашиської окупації, на Закарпатті піднімається широкомаштабний рух за возз'єднання із Україною. 26 листопада 1944 року в місті Мукачеві відбувається перший з'їзд народних комітетів (органів місцевого самоврядування) Закарпатської України, на якому проголошується рішення про возз'єднання із Україною. В червні 1945 року між уповноваженими урядовими делегаціями Чехословацької республіки і СРСР (на той час згідно конституцій СРСР та УРСР, такого рівня договори підписувати міг тільки СРСР) підписується міжнародний договір про возз'єднання Закарпаття із Україною (цесія - переуступка території). 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі 90 % закарпатців голосує за підтвердження акту про проголошення державної незалежності України (правда при спробі місцевих комуністичних кіл, за сценарієм Москви і підтримці націоналістичних кіл місцевих угорців та Угорщини, протягнути питання про проголошення територіальної автономії Закарпаття - що було провалено). Але і ці документи, історичні події та волевиявлення русинів-українців Закрпаття о. Димитрія не влаштовую і він їх трактує так, як йому (чи його хворобливій уяві або сріблодавцям) хочеться.

За такі відверто антидержавні висловлювання та політичну діяльність (що загрожує територіальній цілосності держави, породжує міжетнічну в складі однієї ж нації та міжрелігійну ворожнечу) в Росії чи Угорщині, о. Димитрій Сидор уже давно би був заборонений у пастирському служінні і сидівби в місцях далеких від суспільства (за умови визнання осудним...). Таке хамство можливе тільки в Україні...
Цікавим є і той факт, що свою антидержавну діяльність о. Димитрій Сидор, за його словами із інтерв'ю на антиукраїнському сайті "Русские на Украине", здійсню з благословення Патріарха московського Кирила. Саме з благословення Патріарха Кирила, як стверджує о. Димитрій Сидор, він прийняв участь та виступив із антиукраїнською промовою на форумі росіян в Європі, звинувачуючи Україну нібито в етноциді та геноциді проти русинів Закарпаття (з виїздом да Європи, перебуваючи під кримінальним судом і на підписці про заборону переміщення за межі свого проживання в місті Ужгороді - цікавий факт). Чи не тому з благословення московського Патріарха, що обоє і о. Димитрій Сидор, і Патріарх московський Кирил є співбудівниками міфічного "Русского мира" (новітнього політичного імперського проекту Москви), в якому місця для українських духовності, Церкви, історії, культури і нації не має...
А свій Предстоятель Української Православної Церкви, кліриком якої протоієрей Димитрій Сидор являється (за його висловами, можливо тимчасов), для нього уже не указ і певно не Предстоятель ???

И его, увы, никто из кирилло-фроловых не пристыдит за "человеконенавистнический национализм", "безумный сепаратизм-этнофилетизм" и прочий фашизм. Все нормально. Если от Украины - то можно. Если к Украине - то нельзя.
Вот прям свет клином у них на нас сошщелся... А ведь сами же намекали, что у них там есть план Галицию отделить от Украины, пошматковать оставшуюся тушку и кусками присоединить к РФ в качестве Юго-Западного федерального округа.
Во, нашли и исполнителей. Нормальные люди не захотели, так они начали из своих батюшек готовить подрывников. Подозреваю, что скоро к Сидору добавится еще пара-тройка таких героев, которые будут Закарпатье все мутить да Волынь подмучивать.
Конечно, в УПЦ МП пусть сами решают, у них голова большая... Но я б на их месте во избежание распрей и дискредитации УПЦ МП этого стремного дядьку из священников на время оттедова б убрала. В другую епархию отослать его. Например, в Хоружевку.
А вообще - ну, у вас и кадровая политика, однако... Поражает продуманностью! Все равны как на подбор, с ними дядька Черномор (не путать с Черноморцем!).

Боляче і соромно за таку особу як о. Димитрій Сидор, який у своїй антиукраїнській і антидержавнй діляьності прикривається Святою Українською Православною Церквою. Православна Церква в Україні століттями протистояла спробам неодноразових насильницьких денаціоналізації і асіміляції українців (староназва: русини, русичі, руські) з боку наших сусідів по кордону: московитів (росіян), поляків, угорців, чехів, словаків та румун. о. Димирій не є уповноваженою особою Української Православної Церкви, він істинний вихованець московьких шовіністичних шкіл. Не зважаючи на ступінь кандидата богослов'я, здобутого в Московській духовній академії, він є типовим прикладом невігластва, яничарства і бездуховності. Особа, яка не відчуває своїх споконвічних національних корнів і духовної спадщини. Будучи одним із керманичів так званого політичного руху "русинів" на Закарпатті (пристанища колишніх кагебіських і комуністичних провокаторі, на сьогодні підтримуваних і фінансованих додатково Віктором Балогою, та його кланом), він безсоромно бере на себе сміливість робити політичні антиукраїнські і антидержавні заяви від імені нібито 800 000 тисяч русинів-українців Закарпаття. Але жовтневі вибори 2010 року до місцевих рад засвідчили наступне. За Дмитра Сидора, кандидата у депутати Закарпатської обласної ради проголосувало аж... біля 50 виборців із 40 000 включених до списку голосування по його мажоритарному округу... Це і є відповдь на авантюрні заяви останнього, щодо його політичної програми та нібито підтримки народом.

Позорячи славетну історію державотворення та споконвічні прагнення русинів-українців Закарпаття жити в єдності із своїм українським народом, о. Димитрій Сидор як типовий представник антиукраїнських політичних кіл, виявляючи свою малограмотність свідомо замовчує істинні факти історичних і національних процесів на Закарпатті. Так о. Димитрій практично ніколи не згадує про державотворчі процеси на Закарпатті в 20 -30-ті роки ХХ століття. А про що вони засвідчую ? В 1918 -1919 рр. (проголошення Гуцульскої республіки, рішення народних Руських Рад і т.п.) на Закарпатті розгорнувся рух за возз'єднання з великою Україною - УНР. В березні 1939 року (14 березня - фактичний початок другої світової війни для українських земель) відмова підпорядкуватись профашиській угорській владі. 14 - 15 березня 1939 року законно обраний Сойм (парламент) Карпатської України (тодішня назва Закарпаття) одноголосно проголошує державну незалежність (оскільки незалежної української держави на той час не існувало) та ухвалює державні закони: державна мова - українська, державний прапор - синьо-жовтий, державний герб - тризуб. Це проголосили прабатьки о. Димитрія - русини Закарпаття, про що він воліє забути (цікаво в чиїх інтересах ?).