Глинськ — непримітне село, віддалене від обласного центру на 60 з лишком кілометрів. Ще у середині XIX ст. його називали окраїною губернії. Лише нещодавно громадськість почала дізнаватися про всю унікальність і цінність цого місця, пише інтернет-видання "Полтавщина".

Селище розташоване на межі Котелевського та Зіньківського районів, між Опішнею та Більськом. Як вважають деякі археологи, воно по-суті є передмістям скіфської столиці — Гелону, більш відомого нині як Більське городище.

Будучи розташованим географічно між двома культурно-історичними центрами європейського масштабу, поселення бачило неординарні історичні події сивої давнини. З цим місцем тим чи іншим чином пов’язаний ряд видатних імен та визначних осіб історії. Так у 1998-1999 рр. полтавськими археологами тут було проведено ряд наукових експедицій, на території села виявлено 9 курганів скіфського часу висотою від 0,6 до 2,5 метрів. У 2001 році Більське Городище з прилеглими територіями, (включаючи Глинськ) оголошено найбільшою в Україні археологічною охоронною територією. Тутешні землі знову і знову відкривають перед їх дослідниками таємниці історії, трагедії, зраду, біль і перемоги слов’янських народів.

6 листопада 1900 р. на Глинському Фаворі було освячено величний храм, що за свідченнями письмових згадок став би окрасою будь-якого губернського міста. Зодчий цього храму — отець Гермоген Луб’яний не один рік присвятив будівництву церкви. Об’їздив півімперії у пошуках спонсора, не раз бував у Москві, поки, нарешті його задумки не стали реальністю. Варто зазначити, що історики засвідчують існування церкви на пагорбі з ХVII ст., це факт, який підтверджений документально. Однак дехто з дослідників переконує, що православний храм стояв тут ще з часів Київської Русі, з моменту прийняття християнства. Говорять церкву будують не люди. Мабуть, і місце обирає небесна сила, інакше як пояснити факт, що з століття у століття Преображенський храм, руйнувався, знищувався ворогами, але знову і знову, мов фенікс, воскресав з попелища забуття, відроджувався на одному й тому ж місці! Але простояти Божому дому довго не судилося. 1936 року комуністи його сплюндрували та знищили. Міцну цеглу, яку жителі робили з додаванням яєчних білків, використали для будівництва конюшні та в’язниці...

З 2008 року полтавські волонтери,  разом з церковною общиною Глинська, з благословення архієпископа УПЦ МП Филипа розпочали  роботи по відродженню  Храму Преображення Господнього. За два з лишком роки напруженої праці зібрано фактично всі документи та дозволи для побудови церкви, проведено геодезичні роботи, складено проектний кошторис робіт. Коли відродиться храм — відродиться місцевість, переконані жителі Глинська.

Головна мета цього проекту — відродження Глинського храму. В подальшій перспективі — всього регіону, створення належної інфраструктури для розвитку зеленого туризму.