Анатолій, приємно з Вами вести цей своєрідний диспут (сподіваюся, що справа до образ і звинувачень не дійде). Звичайно, я не студент семінарії (можливо Ви ним є :) ), а всього навсього простий працівник приватної сфери. Але як допитлива людина, крім історії та етнографії, іноді цікавлюся духовними питаннями та релігієзнавством. В багато чому Ви маєте рацію (як кажуть українці). Ви праві і в тому, що ситуація в Україні відрізняється від від стану справ в ін. державах (де юрисдикція церкви як правило збігається з держ. кордонами). Хоча звісно є й історична традиція і т.д. Річ в іншому - приєднання Мункач. єпархії носить доволі політичн. забарвлення (щоб не сказати таке болюче "національне"). І багато хто з "свідомих" робить наголос на тому, що мета цього передусім одна - пришвидшити українізацію "несвідомих" (можливо грубо перефразував, але пердаю суть). Прочитайте:
http://www.zakarpattya.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/020805/
Хто такий Куцина - мені особисто відомо. Невже він хоче сказати, що в його рідному Тячеві богослужіння неветься не на укр.мові? Так там говорять "більш по-українськи" чим у сільських православних церквах. Може я помиляюся, але в даному випадку мені просто смішно...


І пробачте мене, але запитаю Вас, тому що я вперше чую про таку традицію - УКРАЇНСЬКО-грецьку. Наскільки мені відомо в греко-католицьких церквах (і не тільки на Україні) служба правиться зг. візантійській літург. традиції.

1. Пане Закарпатцю, поняття "національна Церква" є дуже відносним. Бо все таки Церква повинна ділитись за територіальним, а не національним принципом. Але РКЦ зрештою є також в певній мірі "національною" чи може краще означувати не за національним принципом, а культурним - тобто до неї належать нації, які в тій чи іншій мірі попали під вплив латинської, європейської культури. Але все таки, "національна Церква" поняття відносне. Адже в Румунії є українські парафії, але це не УГКЦ. А Румунська Церква. Те саме стосовно УПЦ - на Буковині є 100 румунських парафій, а Трансільванії українські, але і там і там є свого роду вікаріяти для відповідних парафій. В УГКЦ є не тільки українці, вже не говорячи, що тільки галичани. Це стосується, як України так і світу. Тому зводити Церкву до нації - це тупиковий шлях. На сьогодні провідні богослови УГКЦ стверджують, що слово "Українська" в назві Церкви відображає не національну, а екклезіальну ідентичність - яку необхідно прочитувати як Церква УКРАЇНСЬКО - грецької традиції. Націоналізм негативне явище (не плутати з патріотизмом) в Церкві, і ці питання звісно треба вирішувати відкидаючи його.
2. Наскільки я знаю мова йде про заміну церковнословянської мови, а не угорської, на українську. Бо Вам як угорцю шо цсм, що українська - однаково, згодьтесь. Українську я навіть переконаний Ви краще розумієте. Те що я чув з уст членів спілки йдеться про цсм, яку не розуміють люди. Я думаю, що Мукачівська єпархія, може бути розділена на дві половини і утворена митрополія на чолі з митрополитом місцевим - і це могла б бути автономна структура в УГКЦ.

Шановний Анатолій, я впевнений, що ви також прочитали початок моїх коментарів на іншій сторінці. На жаль, є обмеження в коментуванні статей. Тому дуже коротко.
1.) Є таке поняття як "національна" церква. В Україні римо-кат. не належить до такої нац. церкви "титульної нації" (її місце займають УПЦ та УГКЦ). В нашій країні вона дуже строката. Тому питання мови і підпорядкування і т.п. рішаються більш толерантно. На Закарпатті РКЦ хоча і частиною УРКЦ і є окремою діоцезією, але відчувається чиста номінальність цієї побудови. Нац. склад: 85% угорці, 7% словаки, 5% німці і лише 3% українці. Кожна з цих громад проводить богослужіння на своїй мові, має своїх представників серед духівництва.
2.) Щодо греко-католиків: на Закарпатті з майже 30 тис. угорськомовних греко-католиків. Не було б ніякого питання щодо приєднання до УГКЦ, якби не націоналістичний запал. Першочерговим завданням ініціативної групи доречі є "популяризація української мови, сприяння утвердженню її використання як під час богослужінь ... і т.д.". Невже ін. групу не влаштовує та укр. мова, яку я читаю на оф.сайті Мукачів. ГК єпархії (http://www.mgce.uz.ua/)?

Закарпатцю, а чому Ви вважаєте, що щось хтось збирається когось ліквідувати. Йдеться про нормальне оформлення церковної структури греко-католиків в Україні. Римо-католицька єпархія Закарпаття, є також строката, але вона ж не виокремлена з конференції єпископату РКЦ України. Інші зауваження це безпідставні фобії, маю на увазі питання мови чи іншого. Якщо в УГКЦ моляться і російською, іспанською, англійською, то чому не може бути угорської. Просто стан Мукачівської єпаріхії є тимчасовий, про це зазначено в оф. документах.

Початок тут: http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/2346-do-prichin-zanepadu-cerkvi-na-z
akarpatti.html

Повернемося до сьогоднішніх реалій. На Закарпаття - це поліетнічний регіон України і на відміну від Галичини до прихожан ГКЦ відносяться і "свідомі" українці, і русини, і угорці, і словаки та румуни. Історично так склалося, що що на теренах України існують дві ГКЦ: Українська ГКЦ (вся Україна крім Закарпаття) та Мукачівська єпархія. Сьогодні існують спроби приєднати останню до УГКЦ і вочевидь ліквідувати її як "несвідому", "непатриотичну", "промадярську". Мені як греко-католику, угорцю за національністю це дуже нагадує 1949 р. В містечку де я живу, я не маю можливості слухати Слово Боже на своїй рідній мові в греко-кат. церкві (тому я хожу іноді в римо-католицьку). Сумуючи все сказане, хочу підвести резюме: панове, поставте хоч іноді себе на місце іншой людини, а не пишить абсурдні, відірванні від реалій та життя статті. І згадай те золоте правило: Поводьтеся з людьми так само, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами (Ев. Луки 6:31). Більше толерантності...

Маю невеличкі поверхові спостереження. Закарпатське уніатство має добре вкорінену мадяронську традицію. Як писав у 1867 році тодішній мукачівський єпископ Стефан Панкович: "Єслі ми жиєме под властью мадяр, то маєме стати мадярами". І ця традиція збереглася і під чехами, і під совітами. Хоча, була там і "українофільська" течія (Волошин, Сабол і т.д.). Але "мейнстрім" все одно був "мадяронським" (єпископи Папп, Стойка, Семеді). В обрядовому плані це супроводжувалося трохи більшою "латинізацією" ніж на Галичині (мені так здається, принаймні). Так що ініціатива по входженню Мукачівської єпархії до УГКЦ навряд чи завершиться успішно. Хоча, все може бути. Останнім часом там "про-українські" тенденції все сильніші (в деяких колах навіть заговорили про "насильницьку українізацію"закарпатських греко-католиків)...

"Вони" про нього, здається, нічого не говорять. Бо теж хочуть "самовизначення русинів" (хоча і не так явно, як у часи Семеді). Говорить "широка публіка". А так "вони" своє діло роблять здебільшого "тихо". Без епатажних заяв у пресі і гучних політичних скандалів. І не заводять дружби то з Вітренкою, то з Марковим-"Марадоною"...Тому й менше "їм" уваги приділяють ніж о.Димитрію...

Цiкава стаття про “патрiотизм” греко-католицького владики Милана Шашика та його церковного угрупування, раджу прочитати:
http://bereh.net/publ/6-1-0-10
А також тут:
http://www.bereh.net/publ/chomu_mukachivska_eparkhija_ugkc_u_zakarpatskij_oblast
i_propague_ugorskyj_fashyzm/1-1-0-36
Як бачимо, греко-католицька церква на Закарпаттi, так само як й римо-католицька церква – це свого роду фiлiя угорських спецслцжб.
Ще вони щось про отця Дмитра Сидора та духовенство РПЦ говорять)) Собою б зайнялися...

Давно пора!!!

Ось тут удуже жорстока і правдива стаття.
http://tyzhden.ua/Publication/1231
Нунцій пробував щось зробити, але рагулі скоріше хочуть зникнути в Росії, Угорщині - де завгодно, ніж нормально жити із своїм порядком в своїй хаті.
Маємо надію, що здоровий глузд та любов переможуть!!!