Сільський клуб на Христинівщині (Черкаська обл.), у якому, за задумом, мали лунати музика та сміх, зараз закритий на замок. Задня частина клубу постійно валиться, та ремонтувати його ніхто не хоче. Селяни не хочуть його відвідувати та дітей своїх туди не пускають... Кажуть, він стоїть на святій землі, і кожному, хто прийде туди не з молитвою, завдасть шкоди, повідомляє черкаський Прес-центр.

Сільський клуб на Черкащині закрили через збіг містичних обставин

Христинівська церква до зруйнування. 1934 рік

Колись на його місці в селі Кузьмина Гребля, що на Христинівщині стояла церква, тепер тут місце для розваг. Проте досі у клубі селяни не хочуть розважатись, а усі, хто допомагав руйнувати церкву, загинули трагічною смертю. Першою жертвою став чоловік, що поліз знімати куполи. Вітром його скинуло на списи кованої огорожі.

У 1905 році жителі селища Кузьмина Гребля розпочали будівництво нової двокупольної церкви, яка стала найбільшою в окрузі.

Місцеві жителі й досі згадують, якою гарною вона була. Майже всі жінки селища приносили в церкву вишиті власноруч рушники. Кожен житель села намагався зробити внесок у цю церкву. Але настали 1930-ті роки – драматичний період в історії українського народу.

Жителька села Олександра Мельничук й досі згадує ті часи зі сльозами на очах:

– Мій дідусь був паламарем у тій церкві, і я досі пам'ятаю, як я ходила на причастя… – розповідає жінка. - Коли один з чоловіків піднявся знімати купол, невідомо звідки здійнявся сильний вітер, чоловік не втримався під його натиском та впав на прути кованої огорожі. Це і стало першим проявом, як люди кажуть, кари Божої. Другим став Іван Ч., якого через декілька днів після зняття церковного купола паралізувало, і чоловік до кінця життя був прикутий до ліжка. Наступним паралізувало його помічника.

Одна із жительок села згадує: "Я пам'ятаю, як спочатку він ходив з паличкою, боляче йому було, мучився, а потім і зовсім зліг…"

Решту людей, які брали участь у знесенні та розкраданні церкви, біда також не оминула. Майже всіх їх здолали важкі хвороби, також були випадки утоплення та самогубства.

Оскільки церква не була повністю зруйнована, а лише знесена верхня частина, то решту будівлі використали як клуб. Тому люди, які приходили в кіно і на танці, веселилися на святій землі.

Багато хто з тих часів пам'ятає, що після відвідування клубу погано почувалися, занедужували. У селян цьому є своє пояснення. Розповідають, що коли згодом дерев'яну будівлю церкви вирішили знести повністю, то під час будівництва нового сільського клубу та земляних робіт знаходили останки давніх поховань. Вважали, що це останки церковнослужителів, яких традиційно ховали біля церкви. Люди скинули ці останки в ящик і невідомо де похоронили...

Зараз більшість жителів та гостей села не хоче відвідувати клуб. Чи то просто низка випадковостей, чи дійсно кара Господня – сказати ніхто не може, але ця дивна історія, яка передається з вуст у вуста не одне покоління, залишається містичною загадкою і дотепер.

Теги: