"Зранку я роблю три дзвінки — на три вулиці. І вже знаю, що за ніч у селі було: хтось побився, курку вкрали або сусіду вікно побили", — каже 40-річний отець Георгій, колишній настоятель Покровського храму в селі Пісків Костопільського району Рівненщини, повідомляє Газета.ua.

На минулих виборах він обійшов шістьох конкурентів і став головою сільради. У миру його називають Юрієм Кожарком.

— А в селі й досі кличуть батюшкою. Я ж 20 років був тут священиком. Тепер у Пісків отця Сергія з райцентру прислали. А я ходжу в церкву, як звичайна людина. Ще до того не звик.

У кабінеті голови все нагадує про його колишню професію. На робочому столі церковний календар, біля вікна висить ікона Георгія Переможця.

— Не думайте, що я геть проміняв хреста на галстук. Сану ж мене ще не позбавили, — каже Юрій Павлович. — Чекаю, що тепер вирішить єпархіальна рада в Києві. Якщо буде жорсткий вибір — або церква, або служба, оберу друге. Але надіюся, що дозволять суміщати.

У сільраді чотири села — Пісків, Моквинські Хутори, Рокитне та Яснобір. Живуть понад дві тисячі людей.

— Чого тільки не просять — або родича в псіхушку влаштувати, або із сусідом помирити. Якось приходить до мене один чоловік. "У такому-то місці продають паршиву горілку — зробіть щось!". Довелося йти до того продавця і робити йому внушеніє. Більше на якість спиртного ніхто не нарікає.

У двері заглядає дільничний міліціонер 25-річний Ігор Бицюк.

— Нашого батюшку люди дуже не хотіли з храму відпускати. Але третина виборців за нього віддали голоси, — каже він.

Юрій Кожарко родом із села Кам'янка сусіднього Березнівського району. Його батько також був священиком православної церкви Московського патріархату.

— Я спершу вивчився на лісівника, але на роботу за фахом не пішов. Поїхав в Одесу в духовну семінарію. Одружився і став батюшкою.

У сільського голови двоє дітей — 19-річний Прокопій і на рік менша Анастасія. Син має в селі продуктовий кіоск, донька — студентка кооперативного коледжу у Рівному, вивчає фінанси та кредит. Матушка Наталія стала депутатом сільради.

Хоче у Пісків провести газ, бо навіть сільраду топлять грубками.

— У мене грандіозні плани, але бюджет куций — трохи більше як півмільйона гривень. Треба дитячий садочок, бо нема куди 135 дошкільнят подіти. Буду ремонтувати сільський клуб, зроблю в селі дорогу щебеневу. Школа в нас аварійна. Цього року почнемо будувати нову. Кабмін розщедрився на 24 мільйони.

Про минуле Юрій Павлович згадує з ностальгією. Але з давніх звичок залишилася хіба молитва перед їжею.

— Три місяці не облачався у церковний одяг. Раніше було більше вільного часу. Міг на пасіці з бджолами возитися або піти з вудкою на річку...