"Він сповідався у мене в жовтні востаннє. Ще тоді був при світлому розумі. Знав, що вмирає, і смерті не боявся. Але казав: "Михайло, є ще кавалок надії, що трохи поживу. Ще статті маю написати", — розповідає священик Михайло Нискогуз, 58 років. Він товаришував із покійним 73-річним Іваном Гелем.

Прощалися з дисидентом, правозахисником, політиком 18 березня у Львові, пише Газета.ua.

Опівдні завершується панахида у храмі Святого Юра. На подвір'ї церкви близько тисячі людей, переважно пенсіонери. Курсанти Академії сухопутних військ виносять із собору хрест, вінки та домовину з тілом покійного. Люди сідають у дев'ять маршруток, аби їхати на цвинтар. Усі не вміщаються.

— Його жінка, Марія, свята майже. Вона поряд із ним усе життя була. Як він колись сидів у Мордовії, вона чекала його. А коли взнала, що йому ще п'ять років звідти виїжджати не можна, поїхала й жила з ним там. Як він у лікарні останні дні лежав, я кажу їй: "Марійко, ти вже ж немолода, відпочинь". Та вона ж слухати не хотіла. Сама доглядала за ним, годувала, перевертала. Ще дочка помагала, — говорить Марія, родичка дружини Геля.

На Личаківському цвинтарі до мікрофона по черзі підходять міський голова Андрій Садовий, нардеп-"нунсівець" Володимир В'язівський, письменник Ігор Калинець.

— 17 вересня 1989 року Іван Гель зумів організувати масовий похід сотень тисяч вірних УГКЦ історичним центром Львова до собору Святого Юра. Це сприяло поваленню більшовицької системи в місті. Цього ми не забудемо, Йване, — сказав під час промови Богдан Горинь, 75 років, політв'язень і товариш покійного.

Як повідомляла "Релігія в Україні", відомий дисидент, активний автор і поширювач самвидаву, голова громадського комітету за легалізацію УГКЦ Іван Гель помер на 74-му році життя.