Реабілітаційний центр у Рівному офіційно працює близько 10 років, але його історія почалася ще в 1993 році. За словами пастора церкви ЄХБ “Спасіння” Володимира Кримінського, тоді один острожанин запропонував відвідати “місце, якого ви ніколи не бачили”, пише Ого.

— То був наркопритон: люди ходили там голі, не соромлячись сторонніх, кололись, намагаючись знайти на сколотих венах живе місце, — згадує співрозмовник. — Там бігали діти і стояв страшний сморід. Я сам виріс у неблагополучній сім’ї, але побачене вразило і мене...

Першими підопічними були острожани, рідні яких просили врятувати нещасних. Їх брали у свої сім’ї віруючі, чергували над ними вночі, в періоди абстиненції (ломок), молились. Так з’явилися перші врятовані від залежності.

Згодом звернень за допомогою стало більше і для реабілітації придбали два приміщення на околиці міста, якими облаштували своїми силами. Так і був створений перший в Україні центр для душеопікунства, реабілітації залежних. Нині багато тих, хто звільнився від залежності, допомагає зробити це іншим. Більше 20 людей працюють у різних куточках України в таких же центрах. Так, одна з перших підопічних центру Людмила Саїдова зараз сама працює тут, Руслан Курбацький став пастором у Нетішині. Працюють колишні реабілітовані і в Німеччині.

— Ми називаємо їх учнями, адже вони тут вчаться жити по-новому, пізнавати духовні істини. Бо залежність від чогось — це хвороба душі, яку медикаментозно не вилікуєш. Можна вимити тіло, очистити кров, а душу самому не вилікувати, — продовжує Володимир КрЕмінський. — Не всі, хто сюди звертаються, тут залишаються. У нас кидають пити, колотись з першого дня, одразу. Дехто думає, що можна поступово зменшувати кількість чарок, доз. Але це самообман. Тому ті, хто у нас залишаються після тижня-двох перебування і прийняття остаточного рішення, проходять реабілітацію етапами.

Більшість залишається з Богом, допомагають іншим залежним, а дехто просто повертається зціленим додому. Кожен робить свій вибір сам: у центрі немає охорони, замків, а от черги на реабілітацію за стільки років уже є. "Ми записуємо тих, хто звертається — а це жителі всіх куточків України, які дізнаються про нас із “сарафанного радіо”. Це і безхатьки, і діти відомих батьків віком від 17 до 60 років. Центр у нас суто чоловічий, жінки проходять реабілітацію в сім'ях, але плануємо і для жінок зробити окреме приміщення", - каже В.Кримінський.