Упродовж 10 днів ікона Іоасафа Бєлгородського перебувала в церквах УПЦ Лохвицького району. Віряни під час богослужіння помітили світло, випромінюване образом, повідомляє Газета.ua.

У Лохвицький храм Благовіщення ікону привезли козаки. Торік Українському козацтву її подарували з благословення архієпископа Бєлгородського і Старооскольського Івана. Образ в дерев'яній рамі під склом, освячений на мощах святого. Іоасаф зображений на золотому тлі. Під час вечірні зібралися 20–30 осіб. Першою помітила світло 74-річна Зінаїда Дудка:

— Коли бачила світло, спочатку думала, воно відбите. Зрозуміла, що то сяйво, коли почало тьмяніти. Фон, на якому зображений святий, став меркнути, наче екран старого телевізора, коли падає напруга в мережі. Надворі були сутінки, у церкві не дуже світло. Спочатку не повірила своїм очам, думала, якась лампочка погасла. Озирнулася — усе як і було. У мене якесь дивне відчуття виникло, аж сльози накотилися.

Наступного дня яскраве світіння виникало знову. Тло зробилося золотаво-світлим.

— Теж спочатку думала, так світло на ікону падає, — каже 64-річна Валентина Рапота. — А як усе, крім святого, стало темнішати, у мене аж мороз пішов по шкірі. Доки тривала служба, образ двічі засвічувався — до і після мирування. Я всім друзям і знайомим розповіла по телефону.

Третьою побачила світіння парафіянка Ольга, коли ікону заносили в храм. Подумала, що то спеціальна підсвітка. Віряни сподіваються, що після моління перед образом Іоасафа зціляться від хвороб.

— Я сам світіння не бачив, — каже 48-річний отець Михаїл Товстяк, настоятель храму Благовіщення. — Але віряни в один голос про це розповідають. Зцілень поки що не було, але ми на них сподіваємося.

Образ Іоасафа козаки з духовенством привозили майже до всіх церков Лохвицького і Чорнухинського районів. 3 квітня повернули на постійне місце — до Полтавського храму Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Там ікона перебуває нині, їй можна вклонитися.

— Відомі й задокументовані сотні випадків зцілення цією іконою, — каже отаман Лохвицького козацького полку Іван Дудник. — Особливо помічна для хворих дітей. Зцілюються, хто страждав на психічні, розумові захворювання. Перед цією іконою молився російський цар Микола ІІ у своїй ставці під час Першої світової війни. Щоб дозволили привезти образ на Лохвиччину, я три місяці оббивав пороги духовенства. Тепер мрію привезти мощі святого.

Святитель Іоасаф народився 8 вересня 1705 року за старим стилем у Прилуках Полтавської губернії. 32-річним став ігуменом Мгарського монастиря під Лубнами, незабаром очолив обитель. 40-річним став намісником Троїце-Сергієвої лаври в Москві. 1748-го був поставлений єпископом Білгородським. Одягав і годував бідних, втішав знедолених, приймав мандрівників, відвідував ув'язнених. 1754 року передбачив час своєї смерті, склав передсмертну молитву, яку називають його ім'ям. Після кончини тіло лишилося нетлінним. Тепер мощі в Бєлгороді, за радянських часів перебували в Ленінградському музеї атеїзму.

На початку 2009 року інший образ Іоасафа Бєлгородського привозили у храм селища Теплик Вінницької області. Священнослужителі та віряни помітили мироточення ікони в кількох місцях.