Відстань і розділення між Богом і людством, наслідок гріха, було скасовано прийняттям у повноті людської природи Єдинородним Сином і Предвічним Словом Божим. Таке було Боже благовоління, тобто Його ініціатива та бажання, щоб втіленням Його Сина була знищена ця відстань через єднання неба і землі, а також творіння з Творцем.

«Сьогодні благовоління Божого провіщення і спасіння людей проповідання», співала Церква в день свята Введення Богородиці, в якому, через посвячення блаженної Марії храму і її підготовки в ньому стати носителем безмежного Бога, шлях був підготовлений для втіленого домостроїтельства Бога і наше спасіння було передвіщене.

«Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає сином Діви», знову співала Церква в день свята Благовіщення, коли здійснилося Духом Святим безсіменне зачаття Незачатого у святій утробі Богородиці, коли почалася сплітатися Божественна природа з людською, і коли Бог став людиною «щоб ми стали божественними», згідно вислову Великого Афанасія. «Благовоління», яке привітало Введення, і спасіння, яке «розпочалося» і явилося Благовіщенням, сьогодні, в цей великий і святий день Різдва Христового, здійснилися! Сьогодні «Слово сталося плоттю, і вселилося між нас» (Ін. 1,14), і Ангели святкують цю подію, співаючи: «Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2,14).

Через втілення, олюднення Слова спасіння людського роду має силу здійснитися. Ті, хто вірять в Ісуса, живуть життям згідно з Його вірою, згідно з заповідями та вченням Ісуса в його цілості, уже піднесені до божественного життя і стають друзями та причасниками Бога! Стають «причасниками Божого єства» (2 Пет. 1,4), богами по благодаті! Це стається виключно в Церкві, де ми знову народжуємося у Христі і де ми усиновлені Отцем через святе хрещення і через святі таїнства, і через плекання чеснот, щоб сповнитися божественної благодаті і Духа Святого, зростаючи «в мужа досконалого, в міру повного віку Христового» (Єф. 4,13), поки ми досягнемо рівня, коли можна буде сказати, як Апостол Павло: «Вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2,20). Ті, хто здобувають таку досконалість, вважаються Христом не лише Його друзями і братами, але й визнаються Ним членами Його Тіла. Тому, з висоти Хреста, Він сказав Своїй Пресвятій Матері про Євангеліста Іоанна: «Жено! Це – син твій!», та Іоаннові: «Це – мати твоя!» (Ін. 19,26-27). Тому Різдво Христове широко відкриває двері охристовлення і обоження людини по благодаті. Тому в цей знаменний день спасіння, «всяка твар в радості проводить свято, і небеса з нами радуються».

З цими радісними та надійними дарами в руках направляємо з престолу величного Вселенського Патріархату, улаштованого на Фанарі, теплі святочні поздоровлення та сердечні патріарші побажання з «головним святом» всім по всьому світі возлюбленим і бажаним чадам святішої Матері Церкви, клірикам всіх ступенів, ченцям і мирянам, керівникам і керованим, малим і великим, зокрема тим, хто перебуває в журбі, нужденстві та у випробуванні. Нехай Той, хто народився у вертепі і в яслах був положений, Предвічний Син Божий і ради нас Син Людський, сподобить нас зажди бути достойними кенотичної любові та святого і шанованого в Його плоті домостроїтельства.
 

Фанар, Різдво Христове 2009 р.

 
+Варфоломій Константинопольський,

Палкий перед Богом молитвеник за всіх вас