Віряни двох патріархатів побилися і підпалили храм

26 04 2010 |

       
На Вінничині побились прихожани київського і московського патріархатів. Люди випадково підпалили церкву

Віряни двох патріархатів побилися і підпалили храм

У селі Россоша Липовецького району Вінницької області під час богослужіння у храм прп. Дмитра Солунського, де правив недільну Літургію настоятель протоієрей Павло, зайшли представники Української православної церкви (КП). За словами прихожан, вони почали вимагати залишити приміщення. Після відмови виштовхнули настоятеля з храму.

"Священики у неділю мають службу правити, а чого ці батюшки не в своїх церквах, а приїхали нашу захоплювати? - обурилась місцева Олена Юрченко. - Схопили нашого отця Павла за волосся, штурхали його, щоб вигнати з церкви. Звичайно, ми постояли за нього. Мене в живіт вдарили, мені ось око роздерли, іншій жінці лоба побили. Як так можна, щоб люди у рясах таке витворяли? У нас 900 чоловік за Московський патріархат, а у них всього 130".

Після цього отець Степан, який з лютого керівництвом Київського патріархату призначений настоятелем храму, залишив у храмі шістьох своїх прихожанок і вийшовши закрив приміщення ззовні.

Протоієрей Павло Кучерук у січні 2010 року разом з частиною пастви перейшов з Київського патріархату до Московського. На його місце єпархія Київського патріархату призначали отця Стефана з сусіднього села Кожанка. Віряни Московського патріархату не пускали нового священика правити у церкві.

Близько 12 год до храму під'їхав архієпископ Тульчинський і Брацлавский Іонафан. Його зустріли співом "Христос Воскрес!". Під ноги кидали тюльпани та нарциси.

Представники Київського патріархату стояли на порозі храму і кричали: "Люди, не дайте їм пройти!" Владика пройшов по сходах, після чого біля дверей почалась бійка. Правоохоронці намагались стримати людей. Раптом з-за чинених дверей храму почав йти густий темний дим. В натовпі почали говорити, що це ті хто там забарикадувались і підпалили себе. Хтось викликав пожежників. Міліціонери відтіснили людей з ганку, заглянули крізь щілину у церкву і попросили відкрити, щоб подати води, аби затушити вогонь.

З-за дверей повідомили, що води не треба. Жінки підпалили поминальні книжки вірян Московського патріархату, вогонь перекинувся на скатертину і доріжку. Загасили своїми силами. Через 10 хвилин під'їхав загін спецпризначення "Титан" та пожежна машина.

"Титанівці" оточили кільцем сходи і нікого не пускали до дверей. Після переговорів було вирішено - жінки з храму виходять, храм опечатують до вирішення справи у суді.

В селі Россоша вже є одна церква МП, де править отець Олександр.

 

 

Газета по-українськи

Теги:
889







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
11   ПУТЯ
28 квітня 2010 23:06

"Вместо этого этого Вы фантазируете, воображаете желаемое - Св. Русь, цивилизцию патр. Кирила, с святым царем-батюшкой"
Мечтания, фантазии, бурная игра воображения плавно переходящие в идею, потом в постоянную (навязчивую, скорее навязанную) идею.
"Сергианский психоневротический синдром Тучкова-Гундяева. Следствие болезнетворного влияния установочного кодирования населения на ограниченных территориях". Готовая тема для научной работы.


28 квітня 2010 21:39


Володимир: "... Проте коли хтось любить, і йому вперто доводять, що він любить химеру - хоча це не так дивно, химерніше, коли йому доводять, що він не любить... "

--- Меньше всего мне хочется кому то что то доказать. Просто тезисно сформулируйте свою мысль. Я так понимаю, что Вы не можете принять то что есть реально сейчас - страну Украину, разнородный народ, поликультурный, с различными людьми (укр. националистами, рус. шовинистами, евр. сионистами, атеистами, комунистами, безразличными и др.) то есть с такими, какие они есть и всегда будут. И любить их такими Вы не в состоянии и соответственно молится за такой укр. народ. И соответственно за реальное существование этого народа - в виде укр. армии, укр. правительства и т.д. Вместо этого этого Вы фантазируете, воображаете желаемое - Св. Русь, цивилизцию патр. Кирила, с святым царем-батюшкой (он уже есть, пока скрывается с диомидовцами?) и соответственно любовь направляете туда, молитесь, чтоб укр. нацыки, бендеровцы, сионисты сгинули или преобразились в руских - культурно, цивилизационно или как. На западе Укр. Бендера - герой, вместо этого тем месным людям нужно впарить царя-батюшку страстотерпца?
Ничего ведь особо зазорного в такой духовности (УПЦ МП) нет. По крайней мере это лучше вакхабизма. Только что ж тут евангельского? Это ведь наоборот, самоутверждение, игнорирование другого, навязывание своих убеждений с помощью проклинаний, анафем, запугивания адом и т.д. Это где то на уровне духовности тоталитарных сект. Их у нас полно.


9   ПУТЯ
28 квітня 2010 10:51

Пан Володимир, це смішно. Ви навряд чи зможете довести існування себе як такого. Я вже не кажу про Ваші доводи існування предметів, категорій чи субстанцій. Тим більше довести існування ефемерної країни "Русь-Ельдорадо" - край вічного щастя та блага.

Дуже невдала спроба провести аналогію між існуванням Бога та та існуванням Русі. Або дурний тон, або зашореність "почаївскими листочками".


28 квітня 2010 00:39

А може раціоналіше припустити, що коли хтось щось любить, то швидше цей обєкт любові існує, принаймні як поняття. Перепрошую, проте казати про нереальність тієї Ідеї, якої дотримуються не одна тисяча людей, і не лише зараз, заперечуючи лише через власне невідчування її, нагадує заперечення сонця, коли не бачиш його світла. Або заперечення Бога, бо ж космонавти його не бачили. Ці приклади не означають ізоморфності сонця, Бога, чи Русі, це просто ряд асоціацій)))

Проте коли хтось любить, і йому вперто доводять, що він любить химеру - хоча це не так дивно, химерніше, коли йому доводять, що він не любить... це вже питання до адекватності. Може, та ідея і іллюзія (до речі, для росіян ідея Св.Руси набагато менш прийнятніша, ніж в Україні, мабуть, через їхню антирелігійність та прагматичність)., але хоча й вона і іллюзія, але саме почуття - реальність...

Я вже відмовляюся коментувати саме заперечення реальності Руси...


7   ПУТЯ
27 квітня 2010 18:11

Шкодую про те, що такі як попередній дописувач обманюють себе тим, що люблять якусь Русь (святу чи якусь іншу). Сатанинська облуда, не більше. Ця облудлива думка домінує зараз у більшості фанатиків "кананічєскава праваславія". Такої країни (чи території) як "Русь" не існує. Як можна любити те чого немає? Це класичний приклад відсутності любові як такої. Бо любити те чого не має - НЕМОЖЛИВО. І той стан в якому перебувають "рєвнітєлі" зі сторони виглядає зовсім не як любов - а скоріше навпаки.


27 квітня 2010 02:04

А с чего вы взяли, что у прихожан МП "и евангельской любви нет, и естественная полностю утрачена"??? Уж никак ли на опыте собственного самопознания? Или вы так под одну гребеночку всех православных МП туда пишите? "Не суди да не судим будеши", да и "Что в глазе брата твоего сучек видишиь...".

Нет уж! И Украину мы любим, "і свого научаймося і чужого не цураємося"! И не чужда нам и остальная Русь, кроме стольной, Киевской, хоть и своей Отчизне мы верны. А то, что мы не любим ТОЛЬКО ту "Русь-Украину", что и Вы, то не печальтесь, не возревнуем... О Евангельской же любви, о да, Вы правы, мало ее в нас, и даже святые считали что в них ее мало, как же нам тогда говорить? Спасибо вам за смирение нас!


5   dima
26 квітня 2010 23:00

Особенно жалки монахи - отказались от всего естественого ради абстрактных идей.


а что от монахов хотеть? ну не молиться ж им при таком политическом священноначалии. А вкус ко всему естественному у них отбит навсегда.


4   ПУТЯ
26 квітня 2010 22:37

Вопрос.
А откуда в храме УПЦ КП поминальники верных УПЦ МП, когда у них свой храм есть?
Не складно как-то...


26 квітня 2010 18:29

Забавно это. Особенно насмешило про то, как "Жінки підпалили поминальні книжки вірян Московського патріархату". Но простые люди то не виноваты. Они всегда такими были и будут дальше. Единственное, чем отличаючся в действительности веряне КП от МП на Украине, так это тем что в КП еще сохранилась естественная любовь к своей земле, языку, народу. В УПЦ МП и евангельской любви нет, и естественная полностю утрачена. А живут в МП исключительно абстрактными идеями "про святую Русь", "руский мир" и т.д. Жалкое зрелище это в действительности. Особенно жалки монахи - отказались от всего естественого ради абстрактных идей. Почаеская Лавра - наиболее характерный пример. Засели руские фанатики в центре области с украинским населением и являют свою самость. Какая и кому польза от этого?


26 квітня 2010 13:08

Мира не будет. Не надо строить иллюзий, что мы религиозные люди, какими себя заявляем, научились жить по Евангелию. Увы, не научились! А эти наши декларации лишний раз подчеркивают нашу удаленность от Света Священного Писания. Факт. Человек агрессивен и конфликтен. Человечество, вступив, вот, уже в третье тысячелетие, открыло новую страницу религиозных войн, показывая этим, что так и не научилось контролировать собственную агрессивность. Не убоимся за Украину. Те драки, которые вспыхивают на Украине между враждующими церквами и религиозными группировками, это детская песочница, в сравнении с конфликтом цивилизаций: назревающим межу исламом и христианством. Это великая война будущего. Здесь наглядно видна обреченность бытия.


26 квітня 2010 09:24

Безумие какое-то...Я вообще не понимаю драк за храмы! Нет храма - ставьте палатку и служите в палатке. Вспомните, как служили апостолы, и не мните себя кем-то бОльшим чем они. Это касается и КП. Забирают одну рубашку - отдай им две. Бог потом восполнит. Лишь бы с Богом не было конфликтов.


Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Останні коментарі
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант