Публічний диспут на тему «Чи є Бог? — За і Проти»  відбувся 13 квітня у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», повідомляє кореспондент «Релігії в Україні» Олег Алімов.

Ця подія відбулася в Україні вперше після публічного диспуту між А. Луначарським та О. Введенським у 1925 році. Організаторами події виступили атеїстичне товариство України (зокрема інтернет-сайти "Атеизм в Украине", "Украинский атеистический сайт, "Свобода от религиозного фундаментализма" тощо), київське об’єднання православної молоді «Спільна справа», НТУУ «КПІ», за інформаційної підтримки порталу «Релігія в Україні». Захід зібрав кілька сот слухачів у малому залі КПІ.

Натисніть на фото, щоб збільшити

Спікером від віруючих виступив відомий харківський філософ і богослов, доцент Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Олександр Філоненко. Опонентів представляв легендарний активіст атеїстичного руху, випускник Одеської духовної семінарії, кандидат богослов'я, доктор філософських наук, професор Національного технічного університету Євграф Дулуман.

Перед початком дебатів диспутанти та слухачі за пропозицією ведучого диспуту співробітника КПІ В. Піхоровича вшанували загиблих у мінському метрополітені хвилиною мовчання.

Своє вступне слово Євграф Дулуман розпочав з твердження, що поняття про Бога має суто релігійну природу і, на його думку, вигадане людьми. «Еволюція говорить, що людина виділилася з тваринного світу, а у тваринному світі жодна тварина релігії не має». Головний атеїст України вважає, що первісна людина була лише «кандидатом до людини» і висловив, зокрема, твердження, що «коли народжується дитина, то вона приходить у світ ще не людиною, людиною їй ще треба стати». Отже, за його версією, релігія виникає на певному етапі розвитку людства. Крім того, на захист атеїзму Євграф Дулуман навів той факт, що у всі часи існували люди, які не вірували у Бога.

Олександр Філоненко не став критикувати аргументи опонента, зосередившись на розкритті проблеми з іншого боку. «Чи є Бог — це питання не для людей зі слабкими нервами, — розпочав богослов. — Будемо вважати, що тут зібралися дорослі люди, які розуміють, що це не можна довести. Сподіваюся, що ви не розраховуєте, що я на протязі 10 хвилин зараз комусь доведу, що Бог є. Принаймні, ми це не будемо доводити. Однак звідси зовсім не випливає, що коли я не намагаюся довести що Бог є, то це означає, що віра та розум — прямо протилежні речі. Це така ж безглузда позиція, як і очікування, що за 10 хвилин можна обґрунтувати існування нашого Господа. Та не зважаючи на те, що довести існування Бога не можна, все таки можна пояснити, чому вірити у Бога розумно».

Олександр Філоненко навів біблійне визначення віри, яка є «упевненість у невидимому та здійснення очікуваного», зауваживши, що це не питання людини до Бога, а впевненість, яка з’являється у людини, коли вона отримує відповідь. Він стверджує, що подібне релігійне питання постає перед кожним, і досить розумно його не закривати, бо це «своєрідна таємниця, яка дає можливість відбутися самій людині», «це заклик до людини стати самим собою».

Судячи з оплесків, у вступній частині диспуту, переконливіше говорив Олександр Філоненко. Його виступ швидше запрошував до розмови, спонукав до роздумів і був схожий на дружню бесіду. В риториці ж Євграфа Дулумана повторювалися загалом відомі тези радянського наукового атеїзму.

У наступній частині спікери дискутували між собою, а потім відповідали на запитання слухачів. Євграф Дулуман апелював до різноманітності релігійних поглядів, які суперечать одне одному і запитав у Олександр Філоненка, чому той, наприклад, не вірить у Аллаха? Харківський богослов запропонував такий ракурс бачення: справжні віруючі не вірять у Бога, а вірять Богові, тобто довіряють Йому.

«Як людина, яка довела, що Біблія — це наскрізь неправдива книга, може витратити усе життя на те, що про неї говорити?»,  — запитав під оплески залу Олександр Філоненко у маститого атеїста. На що той не менш влучно під оплески відповів: «Як може чоловік, який закінчив медичний інститут і став академіком, не говорити про хвороби серця?».

Євграф Дулуман сформулював атеїстичний сенс життя як виконання свого біологічного призначення (задоволення тілесних потреб та розмноження), соціального призначення (давати суспільству більше, ніж собі) та особистісного (реалізація своїх здібностей).

Олександр Філоненко зауважив на це, що від подібних обов’язків людина врешті може стомитися і їй буде нікуди подітися від вічних питань й таємниці життя.

Стало зрозумілим, що диспутанти використовували абсолютно різні методи аргументації своїх поглядів. Якщо Олександр Філоненко не намагався давати готових відповідей на складні питання, а спонукав слухачів до пошуку, то Євграф Дулуман говорив впевнено, декларував логічні постулати, які мали свідчити, що «Бога немає».

Здавалося б, не було нічого спільного між колишнім богословом, який став радянським апологетом-популяризатором атеїзму, та його опонентом — "елегантним" богословом, вченим-фізиком, який прийшов до віри у зрілому віці. Проте вони були напрочуд одностайні у осмисленні феномену людського життя.

Олександр Філоненко сказав про те, що люди у своєму існуванні переважно «сплять» своїм розумом, і релігія — це насамперед пробудження від цього сну. А Євграф Дулуман майже співзвучно до нього стверджував, що смерті не треба боятися, бо це - довгоочікуваний відпочинок опісля трудового дня. Він був максимально щирий зі слухачами і навіть розповів про свою тяжку хворобу, а також про те, що в епітафії на своїй могилі замовив такі слова: «Блаженство спати, забутися в кам’яному небутті. Перехожий — не турбуй…».

Фактично перед слухачами постали дві перспективи: атеїзм з його завершенням (або ж початком) у сні - або пробудження у вірі в Бога.

Втім, по закінченні обговорення опоненти потисли один одному руки, а представники дискусійного клубу КПІ пообіцяли продовжити подібні заходи у майбутньому. З відгуками учасників події, фото- та аудіозвітом можна ознайомитися на спеціальній сторінці Вконтакті і сторінці студентів КПІ.