Religion.in.ua > Важливо, Україна > Проректор Українського католицького університету пояснив, чому на Русі не сприйняли церковний розкол 1054 року

Проректор Українського католицького університету пояснив, чому на Русі не сприйняли церковний розкол 1054 року


28 12 2016
Проректор Українського католицького університету пояснив, чому на Русі не сприйняли церковний розкол 1054 рокусторик Олег Турій, проректор Українського католицького університету (УКУ), в ефірі програми «Відкрита Церква. Діалоги», розповів про те, як Київська митрополія сприймала церковний розкол 1054 року...
Проректор Українського католицького університету пояснив, чому на Русі не сприйняли церковний розкол 1054 рокуІсторик Олег Турій, проректор Українського католицького університету (УКУ), в ефірі програми «Відкрита Церква. Діалоги», розповів про те, як Київська митрополія сприймала церковний розкол 1054 року, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УГКЦ.

За словами церковного історика, на Русі цієї дати не зауважували і стосунки із латинниками розвивалися й надалі. Натомість, хрестоносців, які завдали великого удару по християнській єдності, зруйнувавши Константинополь 1204 року, в руських літописах називають «славними лицарями», «борцями за християнську віру».  

«Руська Церква, як дочка Константинополя, перебуваючи в досить жвавих стосунках із західним світом, наче та дитина, не могла змиритися, що батьки між собою посварилися і «не зійшлися характерами». Київська митрополія пробувала апелювати, як до одних, так і других, - продовжив він. - Митрополія якнайдовше зберігала усвідомлення неподільності Христової Церкви і час від часу навіть ініціювала спроби поєднання, щоби «батьки» примирилися і знову жили між собою в мирі».

Яке відомо, вже в новий час Папа Римський Павло VI і Патріарх Царгородський Афенагор заявили, що «забирають цю подію з пам’яті Церкви, як таку, що була прикрим непорозумінням».

На думку Олега Турія, УГКЦ несе в собі пам'ять про неподільність Церкви: «Це бажання мала Церква Русі, а пізніше Київська митрополія». Спроби єднання фіксувалися й раніше. Зокрема, можна згадати унію Данила Галицького у Львові, коли він шукав союзників на Заході, щоб протидіяти монгольському протистоянню. 1253 року він прийняв королівську корону на знак того, що готовий визнати зверхність Римського архієрея при збереженні Руською Церквою всіх своїх особливостей. Є й інший випадок: на Першому Ліонському соборі Західної Церкви (1245 рік) був присутній архієпископ Петро, тимчасовий місцеблюститель Київської митрополії, через загибель попереднього митрополита.

«Це розуміння єдності пізніше свідомо плекала Київська Церква... і це той фундамент, на якому ми повинні будувати ідентичність УГКЦ і її місію служіння для єдності християн», - додав історик.





Повернутися назад